Іван Бобик – посадник (міський голова) м. Бучач у період німецької окупації впродовж 1941-1944 р.

Іван Бобик (4 листопада 1898, м. Бучач, — 13 липня 1981, с. Геркімер, шт. Нью-Йорк.) – український громадський діяч, за фахом освітянин, меценат у США. Член редакційної колегії збірника «Бучач і Бучаччина». Посадник (міський голова) м. Бучач у період німецької окупації впродовж 1941-1944 р.

Іван Бобик народився 4 листопада 1898 в місті Бучач Бучацького повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (нині м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, Україна) в міщанській родині Григорія Бобика (29.12.1871(1874)¹ -24.12.1943)² і Катерини з Стефановичів(1880³ – ).⁴ Онук Василя Бобика та Марії з р. Маковських, а також Івана Стефановича та Марії з р. Типкевичів.⁵

На 1930 р батьки проживали за адресою Костельна 27.⁶

Впродовж cічня 1913-1914 р. навчався в 2а та 3а(приватно) класах ц-к гімназії м. Бучача.⁷ Очевидно, що навчання перервала війна.

Проходив службу у війську Австро-Угорщини на італійському фронті, потрапив у полон, з якого 1920 року повернувся додому.

В час коли І. Бобика не було в Бучачі 11 листопада 1919 р. помер його майбутній тесть Іван Береза 1855 р. н. Його могила збереглась до сьогодні на Нагірянському цвинтарі.

У 1924 р. завершив навчання у Тернопільській учительській семінарії.

В Бучачі працював у адвокатській канцелярії (до 1939). Був членом управ українських громадських організацій, зокрема, філій товариств «Просвіта», «Сокіл», кооперативи «Поступ», «Українське Міщанське Брацтво».⁸

У жовтні 1928 р. в Бучачі було скликане установче засідання повітової філії «Товариства Охорони Воєнних Могил». До ради Філії увійшли о. Д. Нестайко – голова, о. IIавло-Петро Олінський Ч.С.В.В(1887 – 1955) – заступник голови. З. Білоскурськпй — секретар. Л. Кіндибалюк – скарбник. Н. Мисєвич, С. Винницький та І. Бобик – виділові.⁹

28 травня 1933 р. відбулися загальні збори товариства „Українське Міщанське Брацтво” в Бучачі. Вибрано новий Виділ товариства у складі: голова Корнило Крушельницький, заст. гол. Кізюк Михайло; виділові: Іван Бобик, Харецька Юлія¹⁰, Баран Михайло, Плаксій Ілля, Кізюк Микола.¹¹

28 січня 1934 року голова Виділу «Українське Міщанське Братство» Корнило Крушельницький вів загальні збори товариства, під час яких Іван Бобик обраний до нового складу Виділу.¹² Довший час обіймав посаду секретаря даного товариства. Також у складі Виділу були: Михайло Кізюк, д-р Роман Слюзар, Микола Харецький(1875 – 17/03/1943), Михайло Винницький, Омелян Григорович (шваґро Корнила Крушельницького) члени.

Відомо, що родинний дім батьків на 1943 р. знаходився за адресою Залізнична 40.¹³ Можливо в цьому будинку проживав також сам Іван Бобик.

За гітлерівської окупації став посадником (міським головою) у Бучачі, на деякий час домігся відтермінування створення нацистами юдейського ґетто в місті.¹⁴

Про цей факт у своїх спогадах згадує представник єврейської народності Israel Gilbert : «Міський голова Іван Бобик, дуже дипломатичний чоловік середнього віку, підтримував добрі стосунки з євреями, мав дружнє ставлення і завжди захищав їх, виступав проти створення гетто. Він приймав євреїв у своєму кабінеті і часто допомагав їм. Він особисто рятував, кого міг, від «Акцій» і ніколи не пропускав привітання з євреєм на вулиці. Я наголошую на всьому цьому, тому що така поведінка була дуже нетиповою. Бобик був сином бідного шевця, але досяг вищої посади в місті і зміг дещо полегшити страждання євреїв у ці страшні часи. Євреї, які проживали в інших містах краю, намагалися переїхати до Бучача, щоб скористатися цими кращими умовами, і єврейське населення значно збільшилося… ….Життя було спокійним до осені 1942 року. Євреї, які прибули з інших місць, казали, що Бучач – це рай, і таким чином кількість євреїв у серпні 1942 року зросла до 15 тисяч. Оскільки Бобик виступав проти, то ніякого Ґетто, власне кажучи, не було….».¹⁵

Правдоподібно Israel Gilbert – це Ізидор Гельбарт, що на 1969 р. проживав у Мюнхені, та лист від якого описує І. Бобик у своїх спогадах під назвою «Співжиття бучацьких міщан з жидівським населенням».¹⁶

Про І. Бобика у своїх наукових дослідженнях фрагментарно згадує також американський історик єврейського походження Омер Бартов.¹⁷

Окрім того І. Бобик також згаданий у художній книзі представника єврейської народності Maxwell Smart (Oziac Fromm) «Chlopiec w lesie», який сам народився в Бучачі та був свідком тих подій.¹⁸

У 1944 р. з наближенням фронту І. Бобик з дружиною та двома дітьми покидає місто. З 1945 по 1948 р. сім’я проживала на території Австрії, зокрема у селищі Deuchendorf поблизу м. Kapfenberg ¹⁹

У вересні 1949 р транспортне судно «USS General M. L. Hersey»²⁰ вирушило з німецького порту Бремергафена до Нью-Йорка. Серед численної кількості емігрантів з Європи до США була також родина І. Бобика. 19 вересня 1949 судно причалило до порту Нью-Йорка . Іван Бобик оселився з родиною у селищі Геркімер, шт. Нью-Йорк за адресою 337 Eastern Avenue.²¹

Правдоподібно сім’я обрала для життя с. Геркімер через те, що там проживав двоюрідний брат дружини Володимир Береза(1885 – 1937).

На еміграції діяльний в 192 Відділі Українського Народного Союзу, т-ві «Запорозька Січ», ін. об’єднаннях. Член ініціативної групи скликання з’їзду бучачан, редакційної колегії книжки «Бучач і Бучаччина».²²

Для цього видання подав інформацію про рідне місто, зокрема нариси : «Бучацькі будівлі», «Бучач і його міщанство», «Співжиття бучацьких міщан із жидівським населенням», «Обов’язок військової служби на наших землях в часах австрійської займанщини». Виплатив 100 дол. для видання збірника.²³

Помер 13 липня 1981 р.²⁴ Похований з дружиною в спільній могилі на цвинтарі Saint Mary’s Ukrainian Orthodox Cemetery с. Геркімер.²⁵

Родина ;

Дружина – Аполонія Береза (07.02.1894,м. Бучач – 12.1975).²⁶ – дочка Івана Берези та Юлії Купчинської.²⁷ Її хресними батьками були Григорій Гузар та Емілія Береза(по мат. – Слівінська)(дружина Михайла Берези, що був рідним братом батька).

Шлюб подружжя відбувся 31 жовтня 1925 р у Бучачі.²⁸ Свідками шлюбу були відомий громадський діяч міста Сильвестр Винницький²⁹ та Cтепан Лопушанський. Загалом народилось двоє дітей.

Дочка – Ірина Бобик–Пташник (англ. Irene Ptasznik) (31.08.1926 , м. Бучач³⁰ – )³¹. Хресні батьки – Богдан Береза(1898-1983) та Климентина Береза – дружина Корнила Берези.

У 1947 р. навчалась в Богословсько-педагогічній академії УАПЦ в Мюнхені.³²

Чоловік – Честер Пташник (англ. Chester Ptasznik) (04/01/1920 – 27/01/1998)³³. Правдоподібно Ірина познайомилась з майбутнім чоловіком після переїду до США оскільки Честер в той час проживав на сусідній вулиці за кілька номерів по сусідству за адресою 339 Pleasant Avenue. Очевидно їх шлюб відбувся у період між 1950 та 1956 р. Після цього сім’я переїхала в сусіднє селище, що знаходилось на відстані 5 миль де проживали за адресою 210 John St Іlion NY 13357. Чоловік у війську США мав звання технік-сержанта. Помер 27.01.1998. Похований на Saint Peter and Paul Orthodox Cemetery Herkimer.³⁴ На надгробному пам’ятнику є напис і дружини, що означає, що вона після смерті буде похована там же.

Відомо, що у подружжя народилось двоє дітей : дочка Natalie H Ptasznik³⁵ (16.05.1957 – ) , що проживає за адресою – 6 Gregory Pkwy, APT 70, De Witt, NY 13214-1606 та син John A Ptasznik³⁶(25.06.1965 – ). Проживав за адресами – PO Box 23, Mohawk, NY, 13407-23 та 171 Vrooman Rd, Mohawk, NY, 13407-4430. Дружина – Elizabeth M Ptasznik(Elizabeth Jeffreys) ³⁷ (18.05.1966 – ). Діти подружжя : Jennifer E Ptasznik³⁸ (1994 – ), Mark A Ptasznik ³⁹ (07.11.1997 – )

Cин – Бобик Маркіян-Северин (04.05.1934,⁴⁰ м. Бучач – 27.04.1997, м. Джексонвілл (Арканзас) CША).⁴¹ Хресні батьки : голова ПСК м. Бучач – Микола Хархаліс (1894-1983) та Олена Григорович( по чол. Крушельницька. Дружина громадського діяча Корнила Крушельницького ).

Рядовий авіації першого класу ВПС США. Учасник Корейської війни. У 1964 р. завершив навчання на відділі соціології університету в Сиракузах.⁴² На 1 листопада 1996 р. проживав за адресою 1108 S James St, APT B, Jacksonville, AR 72076-6006.⁴³ Похований на території Національного Цвинтаря м. Літл-Рок округу Пуласкі штату Арканзас(Little Rock National Cemetery) – Little Rock, Pulaski County, Arkansas, USA – Plot: 11 0 22B.⁴⁴ Дружина та діти невідомі.

Відомо також, що в Івана був рідний брат – Михайло (05/03/1901⁴⁵ – 06.02.1919). У 1912-1914 р. учень 1б та 2б класів ц-к гімназії м. Бучач.⁴⁶ Помер від тифу 6 лютого 1919 р. у Бучачі.⁴⁷ Місце поховання невідоме.

Двоюрідним братом дружини був бучачанин Іван Береза(1902-1993), що після 1944 р. емігрував до Австралії.

Автором дослідження проведене генеалогічне дослідження в результаті якого вдалось виявити близько 60 представників родини Бобиків – Березів, що доступне на порталі «My heritage».⁴⁸