Різдво – одне з найбільших свят у християнстві. Воно символізує народження Ісуса Христа. Це родинне торжество сповнене різних обрядів і традицій. Українці святкують Різдво 25 грудня, або 7 січня згідно григоріанського чи юліанського календарів.
Напередодні господині прибирають будинок та готують святкову вечерю з дванадцяти пісних страв. Основною з яких є кутя. Потім під стіл насипають запашного сіна, ховаючи там солодощі і монети для дітей. Це є символом стаєнки, де народився Ісус. Коли вся родина збирається за столом, господар вносить у дім дідуха. Він символізує достаток і є прикрасою оселі на Різдво. У цей вечір не заведено вживати алкоголь, а їсти дозволяється тільки ложками. Також вважається, що на Святий вечір у домі збираються душі померлих родичів, тому столових приборів кладуть більше, аніж є присутніх гостей. З появою першої зірки на вечірньому небі, господар дому запалює свічку, говорить слова вдячності за прожитий рік і розпочинає спільну молитву. Після цього усі куштують кутю, а вже потім й інші страви. У Святвечір за столом розмовляють мало і тихо. Після вечері господар задуває свічку. А незаміжні дівчата збирають зі столу ложки та калатають ними на вулиці, прислухаючись: звідки собака загавкає – звідти їм чекати нареченого. Господиня зі столу збирає усе, залишаючи на ніч тільки кутю та декілька ложок. Наступного дня, на саме Різдво, родина знову збирається за святковим столом. Але тепер застілля проходить дещо по іншому. Люди одягають світлий одяг, бажають один одному веселих свят і колядують. На столі з’являється багато різноманітних закусок, десертів та м’ясних страв. Проте символом свята залишається все та ж кутя. Цього дня діти ходять по домівках колядувати, деякі одягають тематичні костюми, що звуться вертепом, і розігрують біблійні сценки, цим самим, ніби сповіщають про народження Ісуса Христа. З цього дня у християн заведено вітатися словами “Христос рождається!”, на які слід відповідати “Славімо Його!”.
І таке привітання буде актуальним аж до Стрітення.