В попередній статті ми глянули як прекрасно виглядає наше Бучацьке сміттєзвалище, як воно додає неповторних ароматів та канцерогенів у повітря, яким дихають бучачани.

Тепер будемо розбиратися чому так сталося та що тепер з цим всім робити…

Розумна поведінка (як на рівні окремого господарства, так і на рівні населеного пункту чи державної політики в цілому) щодо відходів є простою, зрозумілою навіть «на хлопський розум», і включає в себе п’ять етапів:

  • Запобігання утворенню відходів. Тобто не купувати те, що насправді не дуже потрібне в господарці та швидко опиниться в контейнері для сміття.
  • Повторне використання. Наприклад, було би дуже непогано відмовитися від поліетиленових кульків та пакетів на користь довговічних плетених сумок та пакетів з крафт-паперу, купувати рідкі продукти в багаторазовій скляній тарі, для відпочинку на природі використовувати металевий посуд, а не одноразовий пластиковий і тому подібне. Той же «секонд-хенд» по-різному сприймається різними категоріями населення, але з точки зору мінімізації відходів – правильний крок. Одяг, меблі, побутова техніка, які вже відпрацювали своє чи перестали вам бути корисними – ще цілком можуть роками служити іншим людям.
  • Переробка побутових відходів. Іншими словами, виділення із відходів вторсировини (папір, дерево, метал, пластик та скло), зброджування органічних відходів для виробництва біопалива та компосту для удобрення ґрунту.
  • Утилізація. В основному, мається на увазі безпечне спалювання, в тому числі з ефектом вироблення теплової та електричної енергії для потреб населення.
  • Видалення на полігони. І тільки ті відходи, які вже ніяк неможливо повторно використати чи переробити підлягають захороненню.

До речі, саме така стратегія поводження з відходами закріплена в Директиві 2008/98/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи від 19 листопада 2008 р., яку Україна зобов’язалась впровадити.

Відсоток від загального об’єму зібраних ТПВ, які вдалося якось переробити чи утилізувати без захоронення на полігонах називається глибиною переробки відходів. У різних країнах він коливається в дуже широких межах: від 99% у Швеції, через 55% у Польщі – і до наших українських 5-6%. Вдумайтесь, товариство! Не менше 94% всіх ТПВ у нас ніяк не обробляється, а просто закопується в землю на пам’ять майбутнім поколінням українців!

Причина? Вкрай низька вартість захоронення ТПВ, яка в різних регіонах України складає 50-150 грн. за тонну. Для порівняння, в Нідерландах розміщення 1т відходів на полігоні коштує майже 110 євро, в Польщі – 50 євро. При середній ставці по Україні близько 2,5 євро за тонну, захоронення залишається найпростішим і найдешевшим способом поводження з відходами. Відтак, середній тариф на поводження з побутовими відходами для населення становить понад 68,6 грн./м3, у т.ч. за захоронення – майже 20,5 грн./м3. Як наслідок, низькі тарифи на послуги із захоронення відходів не створюють для суб’єктів господарювання і місцевих органів влади стимулів для перероблення відходів.

І без змін законодавства ситуація не зміниться. Хоча й законодавчі зміни не завжди є гарантією змін. Так, зокрема, з 1 січня 2018 року в Україні заборонено захоронення неперероблених (необроблених) відходів на полігонах! Але кого це хвилює… економічно невигідно – раз, і не готова переробна інфраструктура – два…

Частково ситуацію рятують господарюючі суб’єкти, що займаються збиранням та переробкою вторсировини. За словами міського голови, стихійний збір пластику, металу має місце і на нашому Бучацькому полігоні ТПВ, але можете собі уявити умови роботи та її якість, плюс діяльність така, наразі, є нелегальною; по суті – це крадіжка ТПВ, бо останні, всупереч загальноприйнятій думці, все ж мають свого власника – теориторіальну громаду міста Бучач.

Та й взагалі, придатних до подальшого використання ресурсів у складі ТПВ не так-то й багато:

Тобто, середній показник вмісту ТПВ в міських контейнерах:

  1. Ресурсно-цінні відходи – 15%
  2. Відходи, які необхідно захоронити або переробити – 85%

Звідси висновок: роздільний збір або глибоке сортування населенням відходів, у якому дехто вбачає панацею – зовсім нею не є, хоча крок, безумовно, вірний.

Кардинально ж вирішити питання з відходами в Бучачі можна лише послідовно виконавши наступні кроки:

  1. Впорядкувати та облаштувати діючий полігон ТПВ відповідно до вимог ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ», що забезпечить санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, можливість розміщення спеціальних споруд для вилучення ресурсно-цінних компонентів ТПВ. А освітлення полігону, облаштування відеоспостереження унеможливить подальші підпали сміття.
  2. Силами Бучацького ККП (що сумнівно) або із залученням приватних суб’єктів господарювання створити лінію сортування відходів.
  3. Створити умови для роздільного збирання ТПВ.
  4. Забезпечити подальше механіко-біологічне перероблення сміттєвої маси, по можливості – виробництво RDF-палива, компостування органічної фракції, пресування сухої та її подальше захоронення.
  5. Створити реально діючий механізм контролю виконання населенням та підприємствами, організаціями вимог законодавства, що стосується збору ТПВ, охорони навколишнього середовища, благоустрою населених пунктів, забезпечити невідворотність покарання за їх порушення через взаємний моніторинг та активізацію діяльності органів охорони правопорядку.

Реалізація таких кроків є цілком реальною на сьогодні, хоча і не може бути миттєвою та безкоштовною. Однак, забезпечить глибину переробки відходів на рівні 50-60%, що є непоганим показником навіть для багатьох «умовно цивілізованих» держав Європи, покращить екологічну ситуацію в місті, значною мірою зменшить кількість стихійних сміттєзвалищ.

Чому цей комплекс заходів не зроблено до цього часу? Питайте осіб, відповідальних за виконання покладених на них Законом повноважень у сфері поводження з відходами…

Щодо пункту 2. Вже близько чотирьох років у нашому місті працює підприємець Володимир Магерамов, який займається заготівлею вторсировини. Саме його «корзинки» для PET-пляшок ви можете бачити по Бучачі. Зі слів Володимира, за весь цей час ним було вивезено з міста більше 432 тонн скла, щороку здає на переробку 40-50 тонн пластику. Своїми силами, частково з металобрухту цукрового заводу, частково купуючи необхідне обладнання, за суму близько 300 тис. грн. облаштував сміттєсортувальну лінію на території колишнього заводу «Астрон»:

Володимир стверджує, що готовий розмістити цю лінію на території Бучацького полігону, що дасть можливість оптимізувати логістику, збільшити об’єми вилучення ресурсно-цінних компонентів відходів, збільшити глибину переробки ТПВ у цілому, унеможливити підпали на території сміттєзвалища. Однак для цього всьому потрібне повне сприяння влади, якого всі ці роки не спостерігається, на жаль…

Лібералізація ринку, створення конкуренції у сфері поводження з відходами (збір, транспортування, переробка), перегляд тарифної системи – неминучі. Без цього нічого не зміниться

Цікаво, що з 25 липня 2018 року у Полтаві тривала судова справа з міською радою щодо поводження з відходами у місті, ініціаторами якої є ГО “Еколтава” та екоактивіст Сергій Антоненко. На їхню думку, у Полтаві не організовано належного збирання, сортування та утилізації відходів, а очільники міста не виконують зобов’язань, покладених на них законом “Про відходи”. Чим закінчилось – я не відслідковував, знаю тільки, що в жовтні минулого року позивачі відхилили запропоновану мирову угоду та продовжували наполягати на задоволенні своїх позовних вимог, а саме:

  1. Визнати незаконною бездіяльність ПМР щодо організації процесу окремого збирання, сортування та подальшої утилізації та переробки відходів, що вивозяться з міста Полтава КП КАТП-1628.
  2. Зобов’язати ПМР організувати процес окремого збирання, сортування та подальшої утилізації та переробки відходів шляхом затвердження міської програми поводження з відходами та здійснення контролю за її виконанням, укладення на конкурсних засадах необхідних договорів щодо забезпечення окремого збирання, сортування та подальшої утилізації або повторного перероблення (оброблення) відходів та контролю за їх використанням та/або контролю за виконанням уже укладених договорів.

Тривожний дзвіночок для Бучацької міської влади, чи не так?