д-р Северин Данилович (стоїть поряд з доктором Іваном Франком)

Севери́н Теофільович Данило́вич – український правник, публіцист, громадський діяч; адвокат у Бучачі, Золотому Потоці та Тернополі

Северин Данилович, Франко, Грушевський.jpg

Севери́н Теофільович Данило́вич (5 жовтня 1860, с. Петрів, нині Тлумацького району — 16 листопада 1939[1] (за іншими даними 1942), с. Старі Скоморохи, нині Галицького району Івано-Франківської області або Станиславів) — український адвокат, публіцист, громадсько-культурний і політичний діяч. Швагро Василя Стефаника.

Народився 5 жовтня 1860 року в с. Петрів Тлумацького повіту Королівства Галичини та ВолодимиріїАвстрійська імперія (нині Тлумацького району Івано-Франківської областіУкраїна).

Закінчив Станиславівську цісарсько-королівську гімназію (1879 р.), правничий факультет Львівського університету (1885 р.), захистив докторат (1892 р.).

Був одним із засновників (1890 р.) та активних діячів (з 1898-го — у складі головної управи) селянської Української радикальної партії1885 року був серед засновників коломийського об’єднання промисловців «Гуцульська спілка».[3]

Працював адвокатом у Станиславові (1885—1886), Коломиї (1886—1896), Кутах (1896—1900),[1] Золотому Потоці (зокрема, у 1908 році), Тернополі (1896—1907), БучачіБурштині, у 1917—1918 та 1920—1927 роках — в Долині.

Разом з Іваном Франком брав участь у випуску газети «Світ» (у студентські роки), журналів «Народ» та «Хлібороб». До першої світової війни — громадський діяч на Покутті.

Його конкурентом під час виборів до Галицького крайового сейму 1908 року був власник маєтку в Коропці граф Генрик Бадені, син маршалка Галицького крайового сейму Станіслава Бадені; селянин, громадський діяч Марко Каганець загинув під час правиборів від багнета жандарма на початку лютого 1908[7].

Після утворення у 1918 році ЗУНР був повітовим комісаром Долинського повіту. Був делегатом УНРади ЗУНР від Української радикальної партії, через що був ув’язнений польськими окупаційними властями до 1920-го у краківській в’язниці.

На початку 1920-х став одним із засновників та керівників пропольського селянського союзу; також — друкованого органу цієї організації «Рідний край» (1920—1929). Разом з М. Яцковим та С. Твердохлібом проводив угодову акцію на користь Польської республіки, за що був виключений з УРП, осуджений селянами, і з 1929 р. фактично перебував в ізоляції, а брат дружини Василь Стефаник звинуватив його в угодовстві.

Облишивши працю правника, господарював у власному маєтку в селі Білківцях (нині Зборівського району Тернопільської области).

1935 року висував свою кандидатуру на виборах до Сейму Республіки Польща в окрузі Тернопіль — Зборів, однак обраним не був.

Опублікував понад 40 статей, досліджень з питань політики, статистики та економіки краю., був автором праць «Юзефінський патент з 1786 року» з власними коментарями, «В справі аграрних реформ» (Львів, 1909); також написав спомини про Івана Франка.

Помер, за даними В. Полєка, Петра Гуцала та Р. Матейка, 16 листопада 1939 року, за даними «Енциклопедії Українознавства», з якими погодився П. Шкраб’юк — 1942-го. В. Полєк подав, що С. Данилович помер у с. Старі Скоморохи (нині Галицького району Івано-Франківської області), П. Гуцал та Р. Матейко — що у м. Станиславові.

Матеріал вільної енциклопедії 09:36: 06.09.2022 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD_%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Статтю започаткував – Albedo

Значний внесок у написання – Д. Логуша