Банах Павло – український освітянин, літератор, громадський діяч; працював у Бучачі 

Павло Ба́нах (псевдонім і криптонім — Розлавецкий, Бнх; 18 квітня 1869, с. Винники, нині місто поблизу Львова — 6 жовтня 1935, м. Львів) — український освітянин, літератор, громадський і політичний діяч, четар УГА, делегат до Української Національної Ради Західної Української Народної Республіки, діяч Української національно-демократичної партії (УНДП). Викладав у народних школах Бучача.

== Життєпис ==

Народжений 18 квітня 1869 року в с. Винниках Львівського повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії (Австро-Угорська монархія; нині — місто-супутник Львова, Україна) в родині рільника (за іншими даними — службовця тютюнової фабрики) Іллі Банаха та його дружини Марії. Мав брата Михайла.

Навчався в народній школі у Винниках, цісарсько-королівській (ц.-к.) Львівській реальній школі (1882 року закінчив І клясу) та вчительській семінарії у Львові (її закінчив 1887 року).

У 1887–1894 роках працював учителем у селах Лисиничах та Рудному неподалік Львова. За даними к. і. н. Петра Гуцала: у Бучачі працював у 1894—1895 та 1895—1907 роках із короткою перервою на роботу в Самборі (заступник учителя місцевої вчительської семінарії). За даними довідників «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem»: 1896 — учитель 5-клясової етатової хлоп’ячої школи в Бучачі, 1897 — учитель, 1898, 1899, 1900 — старший учитель 6-клясової етатової хлоп’ячої школи в Бучачі, 1903, 1904 — виділовий учитель Бучацької 3-клясової виділової школи, поєднаної з 4-клясовою народною (відома також як школа «на Бараках»), 1905 — заступник учителя Заліщицької чоловічої вчительської семінарії, 1906 і 1907 — заступник учителя Тернопільської вчительської семінарії. Потім — учитель, професор Сокальської чоловічої вчительської семінарії (1.9.1907—1.9.1922). Під час роботи в Заліщиках, очевидно, зазнавав тиску з боку урядників-поляків, тому принаймні одного разу на вечорницях замість української мови виступав польською. Добре знав свій предмет.

Член Українського Педагогічного Товариства (УПТ), УНДП, Народнього Комітету, Повітової УНРади ЗУНР у Сокалі (25.10.1918—травень 1919). Організовував українське військо в повіті Сокаль на початку листопада 1918. Працював інспектором народного (початкового) шкільництва в Сокальському повіті. Був делегатом до Української Національної Ради Західної Української Народної Республіки від повіту Сокаль у м. Станиславові (січень—травень 1919). Член радикального клюбу УНРади. Учасник Надзвичайного з’їзду УНДП у Станиславові (28–29.3.1919). Перейшов за р. Збруч разом з урядом ЗУНР. Служив в Українській Галицькій армії. Інтернований у таборі м. Німецьке Яблонне (Чехо-Словаччина, 3.1.1920—2.2.1921); тут викладав українську мову на курсі для підстаршин, читав лекції з ботаніки. Повернувся до Галичини після поразки на тодішньому етапі Визвольних Змагань.

Опублікував низку статей, переважно на педагогічну тематику, також оповідання у львівському часописі «Діло».

Помер 6 жовтня 1935 року у Львові. Похорони мали відбутися у вівторок 8 жовтня, починаючи з 16:00 з вул. Мучної у Львові, на розташованому неподалік Личаківському цвинтарі, у спільній могилі із сином Нестором-Маркіяном — уродженцем Бучача, січовим стрільцем. Ймовірно, ще одним його сином був учень ц.-к. гімназії в Бучачі Евген-Ярослав Банах.



Життєписну довідку склав Д. Логуш (на основі своєї статті про П. Банаха на сайті М. Василечка «Тернопедія»)

Автор світлини – Ігор Мончук (Львів).