Гаврилишин Богдан Дмитрович – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат

Богда́н-Володимир Дми́трович Гаврили́шин (19 жовтня 1926Коропець — 24 жовтня 2016КиївУкраїна[2]) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України[3], президент Фонду Богдана Гаврилишина. Був громадянином Канади.

Життєпис

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня[4] 1926 року в містечку КоропецьБучацького повітуТернопільського воєводстваПольської Республіки. Його батько був сусідом Марка Каганця[5]. 1930 року батько Б. Гаврилишина придбав близько 10 га землі між м. Бучачем і с. Жизномиром, де згодом збудував дім, який зберігся донині.

Три роки Богдан навчався у початковій школі в с. Жизномирі[6]. Потім — у польськомовній Бучацькій державній гімназії,[7] яку після приходу радянської влади перетворили на середню школу[8]. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії,[9] а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії[10].

Під час Другої світової війни у 1944 року Гаврилишина вивозять до Третього Рейху. Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок.

1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році — магістра за спеціальністю «інженер-механік» в Торонтському університеті. У 1954—1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.

З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Б. Д. Гаврилишин виступає радником декількох Президентів Українипрем’єр-міністрівголів Верховної Ради.

Майже тридцять років свого життя Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). За час свого проживання у Женеві, викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року Б. Д. Гаврилишиним засновано Міжнародний інститут менеджменту в місті Києві. У 1996—1997 роках — обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.

Протягом цього часу активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1937 року, належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

У 2010 році Б. Д. Гаврилишиним було засновано Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого стала підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.

Був одним із учасників ініціативної групи «Першого грудня»[11][12].

У 2014 році під час Революції гідності Богдан Гаврилишин створив документ – «Декларацію відповідальності людини», у 15 пунктах якої він відобразив різні відповідальності людини, які можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства з точки зору гуманістичних цінностей.[13][14][15]

Богдан Гаврилишин пішов з життя о 5-й ранку 24 жовтня 2016 року, знаходячись у родинному колі, у своїй квартирі в місті Києві[16][17].

 
Церква святого Миколая на Аскольдовій МогиліПаркова дорога

Церемонія прощання відбулася 28 жовтня:

Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана Гаврилишина – Коропці.

У київському парку ім. Т. Шевченка посаджений пам’ятний дуб Богдана Гаврилишина та встановлено камінь із золотим написом “Вчитися, мріяти, діяти”.[19][20]

Благодійницьку справу Богдана Гаврилишина продовжила його родина, заснувавши Фонд родини Богдана Гаврилишина у 2017 році.

22 лютого 2018 року рішенням Київської міської ради перейменовано вулицю Ванди Василевської у Шевченківському районі міста Києва на вулицю Богдана Гаврилишина.[21]

16 липня 2021 року Верховна Рада України проголосувала за прийняття постанови Про встановлення Дня відповідальності людини 19 жовтня на день народження Богдана Гаврилишина.[22]

Сорт соняшника

З ініціативи Бізнес-школи МІМ-Київ спеціально до 90-річного ювілею Богдана Дмитровича у 2016 році було виведено сорт соняха «Богдан Гаврилишин». У 2017 році за сприяння Фонду родини Богдана Гаврилишина було розпочато «Марафон відповідальності». Метою флешмоб-акції є «привернення уваги українців до позитивних змін, які роблять активні та відповідальні люди у всіх куточках України. Символізм марафону полягає в невеликому завданні: висадити і зростити соняшник вищевказаного сорту. Причому учаснику чи учасниці акції варто не просто посадити насіння, а й розповісти у соціальних мережах про власний внесок у позитивні зміни, про ініціативи, у яких він/вона бере участь. А за 100 днів (це приблизний час дозрівання соняшника) можна зробити чимало корисних справ.[23][24][25][26]

Сім’я

Дружина, Лені Гаврилишина[27], з якою виховав трьох дітей — двох дочок Тіну[28] й Тусю[29] та сина Леся[30].