Лист з села Сороки, повіт Бучач, писаний до Канади, дня 20 падолиста 1914.

Дорогий Брате! Подаємо Тобі пару слів зі свого життя. Ми є з ласки Бога здорові, але що нам з того, коли їсти не маємо що. Через наше село ішли Μõcҝαлї через два дни і все обрабували. Як війско йшло через наше село, то забрало нам усьо: худобу і конї, збіже і сїно. Всї плоти попалили, що аж страшно подивити ся по селах, бо то не лише наше село, але і другі попри наше.
Beликий сум і плач у краю і я, дорогий Брате, не годен Тобі того всего oпиcaти. Усеї нашої біди, недолї та горя і на воловій шкірі не списав би! Навіть церков Божих не пошанували, бо до церков конї заганяли. У нас розбили резиденцію і нашого сьвященика разом з дяком взяли дo неволї австрійські офіцири, бо вони богато шкоди наробили. Наш ксондз і дяк мали воєнні пляни і показували рõcἰйcьҝuм офїцирам, куди наше війско ішло. Разом з ними забрали також і польських ксьондзів. Так само з Бучача забрали всїх до одного. Нашу читальню розбили Μõcҝαлї до тла. Туди як Михайлицький сидить, то всї хати попалені аж до царинки і так само другий бік.
Написав би я Тобі більше, але не можу описати всего, бо не можна; колись пізнїйше напишемо… Кінчу писати і поздоровляю Тебе разом з цїлою фамілією. До милого побаченя з Вами.
Газета “Свобода”, Рік XXIII, Ч. 62, 29.05.1915 р. – С. 2-3.
Фото: Квартира в Бучачі після мõcҝαлїв, вересень 1915 рр., Österreichisches Staatsarchiv
[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
Немає опису світлини.