До війни серед навчальних закладів, вищих ніж початкова школа, були Ліцей св.Йосафата, державна гімназія і юдейська єшіва. Під кінець війни все було знищено, а жіноча школа, клуб і гімназія в яких були військовий шпиталь, будинок Щербаневіча в якому жили лікарі, спалено. Через вісім років після закінчення війни місто практично було відбудоване.
Першим повоєнним «вищим» навчальним закладом стала дворічна школа медсестер відкрита у 1953 році в житловому приміщенні для працівників австрійської залізної дороги. Підготовку фахівчинь проводили 13 викладачів школи (на жаль було здійснено не більше трьох випусків). Серед них керівник Н.Д.Паціора (в шлюбі Крижанівська), викладачі О.М.Гнатів, Л.Г.Ліпкіна, І.А.Туркін, І.М.Челядін, Л.Д.Шильман та інші.
Сюди йшли вчитися співчутливі до людських страждань дівчата, ніжні і вправні руки яких мали допомагати проводити призначене лікарями лікування. Відповідальність була висока, а робота була складна коли доводилось виходити найслабкіших дітей чи немовлят, або немічних людей похилого віку, іноді будучи на роботі мало не цілодобова.
