Медведівці
Вихідні закінчились, повернувся до Львова. Починаю розповідь про подорож до Бучача, яка відбулась в перші вихідні жовтня, три тижні тому.
В планах на цей виїзд було проїхати велосипедом на південь до Дністра – в Миколаївку та Губин, та відвідати печерний монастир в Рукомиші. Перший день – субота, день приїзду, дозволяв тільки сім годин денного світла – з полудня десь до семи вечора; тож я вирішив за цей час об’їхати декілька сел на північ-північний схід від Бучача: Медведівці, Пилява, Новоставці, Звенигород, та Рукомиш. Дистанція начебто невелика, часу буде вдосталь.
Приїжджаю, селюсь в готелі в Підзамочку. Мене ще пам’ятають з минулого разу півтора роки тому; витрачаю півгодини на розповідь про свої плани та розпити про інші місця, які можуть бути привабливими для мене. Опів на дванадцяту нарешті сідаю на велосипед та виїжджаю. В Бучач випити кави. Потім повертаюсь назад в Підзамочок, і по першій-ліпшій дорозі звертаю на схід з тернопільської траси. Орієнтуюсь по паперовій карті-кілометровці, в електронні карти з навігаційною системою не дивлюсь принципово.
Роблю п’ятикілометровий крюк по полях, і нарешті потрапляю у Медведівці. Село відоме з 1456 року, зараз в ньому 1280 жителів. Перший цікавий об’єкт на моєму шляху – каплиця святого Миколая 1725 року (нещодавно відреставрована). Правильні лінії класицистичної архітектури:
Дві скульптури в нішах обабіч колон портику. Плавні хвилясті лінії того ж класицизму. Несподівана приємна знахідка:
Красива миролюбна інсталяція на чиємусь подвір’ї:
Третина осені вже позаду; але біля каплиці Матері Божої квіти пишні, як улітку:
Далі в центр села церква Успіння Пресвятої Богородиці 1827 року, з кам’яною дзвінницею-брамою та двома капличками:
Обходжу церкву з усіх боків, шукаючи краще освітлення та ракурс:
На фронтоні над входом красива інкрустація, яка зображає Успіння Пресвятої Богородиці:
Стації Хресної дороги на подвір’ї:
Каплиця:
Виїжджаю на східну околицю села до ставка:
На березі пасуться гуси, за розміром схожі на свиней:
Мою дорогу добре видно, вона піднімається на пагорб, і уходить на північний схід до Пиляви.
А я проїжджаю трошки далі на схід високим берегом, щоб пошукати красивий вид на одну з проток Вільховця:
На березі стоїть ще одна каплиця; дві опори-колони свідчать, що будівництво ще триває.
На задньому плані церква Успіння Пресвятої Богородиці, міст через Вільховець, та недіючий нині млин:
Води в річці мало, русло пересохле. Далі на північ видно високу колокольню іншої церкви.
Це мають бути Новоставці, крізь які буде проходити наступна ділянка мого маршруту:
Стрибаю у сідло, давлю на педалі, та по розбитій грунтовці качу далі, на Пиляву.
В планах на цей виїзд було проїхати велосипедом на південь до Дністра – в Миколаївку та Губин, та відвідати печерний монастир в Рукомиші. Перший день – субота, день приїзду, дозволяв тільки сім годин денного світла – з полудня десь до семи вечора; тож я вирішив за цей час об’їхати декілька сел на північ-північний схід від Бучача: Медведівці, Пилява, Новоставці, Звенигород, та Рукомиш. Дистанція начебто невелика, часу буде вдосталь.
Приїжджаю, селюсь в готелі в Підзамочку. Мене ще пам’ятають з минулого разу півтора роки тому; витрачаю півгодини на розповідь про свої плани та розпити про інші місця, які можуть бути привабливими для мене. Опів на дванадцяту нарешті сідаю на велосипед та виїжджаю. В Бучач випити кави. Потім повертаюсь назад в Підзамочок, і по першій-ліпшій дорозі звертаю на схід з тернопільської траси. Орієнтуюсь по паперовій карті-кілометровці, в електронні карти з навігаційною системою не дивлюсь принципово.
Роблю п’ятикілометровий крюк по полях, і нарешті потрапляю у Медведівці. Село відоме з 1456 року, зараз в ньому 1280 жителів. Перший цікавий об’єкт на моєму шляху – каплиця святого Миколая 1725 року (нещодавно відреставрована). Правильні лінії класицистичної архітектури:
Дві скульптури в нішах обабіч колон портику. Плавні хвилясті лінії того ж класицизму. Несподівана приємна знахідка:
Красива миролюбна інсталяція на чиємусь подвір’ї:
Третина осені вже позаду; але біля каплиці Матері Божої квіти пишні, як улітку:
Далі в центр села церква Успіння Пресвятої Богородиці 1827 року, з кам’яною дзвінницею-брамою та двома капличками:
Обходжу церкву з усіх боків, шукаючи краще освітлення та ракурс:
На фронтоні над входом красива інкрустація, яка зображає Успіння Пресвятої Богородиці:
Стації Хресної дороги на подвір’ї:
Каплиця:
Виїжджаю на східну околицю села до ставка:
На березі пасуться гуси, за розміром схожі на свиней:
Мою дорогу добре видно, вона піднімається на пагорб, і уходить на північний схід до Пиляви.
А я проїжджаю трошки далі на схід високим берегом, щоб пошукати красивий вид на одну з проток Вільховця:
На березі стоїть ще одна каплиця; дві опори-колони свідчать, що будівництво ще триває.
На задньому плані церква Успіння Пресвятої Богородиці, міст через Вільховець, та недіючий нині млин:
Води в річці мало, русло пересохле. Далі на північ видно високу колокольню іншої церкви.
Це мають бути Новоставці, крізь які буде проходити наступна ділянка мого маршруту:
Стрибаю у сідло, давлю на педалі, та по розбитій грунтовці качу далі, на Пиляву.
vmccaskey- October 27th, 2020