БОДНАРУК ІВАН ЛАЗАРОВИЧ (08. 12. 1903, С. БІЛЯВИНЦІ, НИНІ БУЧАЦЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛ. – 31. 12. 1990, КЛАРЕНДОН ГІЛЛЗ, ОКОЛИЦЯ ЧИКАҐО, США) – ПИСЬМЕННИК, ЖУРНАЛІСТ.

Закінчив Львівський університет (1928). Після дворічної практики в державних і приватних гімназіях у Стрию 1931 склав професорський іспит у Варшавському університеті. Учителював у Стрийській дівочій гімназії та гімназії для хлопців. Працював у музеї «Верховина», активіст громадських організацій.

Під час ІІ Світової війни емігрував до Німеччини, де працював на фабриці у Гамбурзі. Від 1946 – учитель і директор школи в українському таборі переміщених осіб у Бурґдорфі поблизу Ганновера.

У 1948 виїхав до Бразилії. Працював учителем Малої духовної семінарії отців Василіян у м. Прудентополь (1949–1955), у бюро «Імпресора Паранасуса» в Куритибі (1955–1960), редактором газети «Праця», календарів-альманахів тощо.

Підготував і видав для школярів-українців «Буквар» і «Другу читанку», спогади про митрополита Андрея Шептицького «Великий Чернець і Народолюбець» (1950). Переїхав до Куритиби 1955. Від 1960 – в Чикаґо. Тут працював: на фабриці, в школі українознавства, редактором у видавництві М. Денисюка, в Українському національному музеї, викладав у Народному університеті, був активістом об’єднань «Обнова» й «Учительська громада».

1963 переїхав до Детройта, де працював учителем української мови у ВШ отців Василіян та в школі українознавства. Упорядкував Пропам’ятну книгу парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

1974 повернувся до Чикаґо, де працював в Українському національному музеї. Помер 31 грудня 1990 р. в Кларендон Гіллз (околиця Чикаго).

Автор спогадів, підручників для школярів, статей на релігійні, виховні, історичні та літературні теми, опублікованих у часописах:

  • США: «Свобода», «Америка», «Церковний вісник», «Нова зоря», «Жіночий світ», «Овид», «Дзвони», «Детройтські новини», «Квітучі береги»;
  • Арґентини: «Наш клич», «Українське слово»;
  • Великої Британії: «Визвольний шлях», «Українська думка»;
  • Німеччини: «Шлях перемоги».

Про часи радянської окупації Західної України написав книжку «Між надією і одчаєм» (рукопис, частково опублікований у Бразилії). І. Боднарук на­пи­сав сотнi популярних статей на украї­но­знавчi та релігійні теми до рiзних дiаспорних газет i журналів Дружина Боднарука Леонтія з роду Колодяжин (1912—1993) також педагог і україніст, пра­цю­­вала в тих самих школах, що й чоловік.

В Україні вийшли вибрані статті Боднарука:

  • про українських письменників: В. Вовк, Г. Журбу, Р. Завадовича, У. Самчука, М. Понеділка та інших «Між двома світами» (Донецьк, 1997),
  • «Де залишилось моє серце: Статті про рідний край та його політ. і культур. діячів на Батьківщині й скитальщині» (Стрий, 1998),
  • «Молитва до України: Статті» (Львів, 2000).

Помер 31 грудня 1990 року в Чiкаґо.

Джерела

Маркусь, Д. БОДНАРУК Iван [Текст] / Дарія Маркусь // Енциклопедія української діяспори. Т. 1: Сполучені Штати Америки, кн. 1: А — К / гол. ред. Василь Маркусь ; іл. Надія Заяць. — Нью-Йорк;Чікаго : Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 2009 . — 433 с. : іл. — Режим доступу: http://eudusa.org/index.php?title=Bodnaruk_Ivan, вільний. — Дата ост. пер.: 20.04.2020.

Мельничук, Б. БОДНАРУК Іван Лазарович [Текст] / Б. Мельничук, П. Лаврів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 153.