Бучач часів І світової війни на картинах Александра Павловіца (1884-1964)

До низки знаних у світі митців, котрих вихор першої світової війни закинув на терени України, належить постать австрійського художника Александра Павловіца (Alexander Pawlowitz), уродженця Відня, котрий на своїх численних полотнах закарбував учасників війни і події, пов’язані з Бучачем і околицями, Чернівцями, Одесою та іншими нашими містами і містечками. 1914 року Павловіца було мобілізовано до війська і направлено до Das Kaiserlich und königliche Kriegspressequartier (KPQ) – Цісарського пресового центру. Відразу на думку спадає Пре́сова квати́ра УСС — культурно-просвітня формація УСС, створена з метою збирання, поширення та збереження матеріалів з історії Леґіону Українських січових стрільців, збереження традицій стрілецтва тощо. Очільником KPQ був полковник Максиміліан Ріттер фон Хоен (Maximilian von Hoen 1867-1940), згодом він отримав звання генерал-майора.

Александр Павловіц (автопортрет)
Максиміліан Ріттер фон Хоен

З квітня 1916 року А.Павловіц перебував на Східному фронті. Бойове хрещення художник прийняв під Бучачем, про що згодом писав: 

«Я бачив росіян на відстані 700 кроків, але, на жаль, це тривало недовго. Росіяни помітили нас і обстріляли… Був полудень. Снаряди пролетіли просто над нашими головами…Ми не могли швидко сховатися до нашого бункера, що звався «Лисячою норою»… Снаряди вибухали дедалі ближче і ближче… За 3 кроки до землянки пролунав вибух і тієї миті я відчув, як на моїй шапці з правого боку щось відірвалося і впало біля моєї стопи. Це була куля, що вцілила в шапку, і якби я тримав голову лише на кілька міліметрів праворуч, вона б влучила у голову. Тож мені дуже пощастило!..Тієї ночі я не міг стулити очей…Згодом ще довго не міг прийти до тями».

Згодом він стане учасником запеклих боїв під час відомого «Брусилівського прориву».

Відступ із Бучача Павловіц описав у своєму щоденнику:

художник за роботою

Наші бідні вояки снують дорогою, і по них стікає кров… Вибухи лунають над головами поранених та біженців. […] один за одним. Це був мій останній день у Бучачі…Я виїхав з Бучача о пів на п’яту дня…». Запис у щоденнику від 5-6 червня містить свідчення про грабунок росіянами Бучача у серпні 1914 року, зокрема євреїв: «Всім євреям, чоловікам, жінкам та дітям було наказано зібратися на єврейському кладовищі на пагорбі. Це було рано вранці. Чоловіки, жінки та діти повинні були стояти поруч, піднявши руки догори. Всі думали, що їх розстрілюють. Євреї змовили останню молитву, жінки і діти непритомніли… Прийшли російські офіцери і забрали в нещасних усі гроші, годинники та обручки…На вулицях та провулках були автомашини, обтяжені меблями та майном, викраденим росіянами…Місцеві селяни допомагали їм вивозити награбоване майно. Деякі євреї змогли викупитися у росіян, але за великі гроші…

Нарис російських позицій під Бучачем

Згодом Павловіц опиниться в Чернівцях, потім в Одесі, на теренах Румунії. Після приходу в Німеччині до влади Гітлера художник переховуватиметься, маючи дружину єврейку. Емігрувати до Англії завадила хвороба його матері.


А.Павловіц з дружиною у майстерні.

І лише після завершення ІІ світової війни художник зміг повернутися до своєї праці. Варто зазначити, що більша частина його творчої спадщини ¬ це портрети, зокрема осіб цісарської родини, відомих осіб того часу, офіцерів та вояків австрійського війська тощо.

Kosaken und russische Infanterie vertreiben die Juden aus der zerstörten Stadt Butschatsch im August 1914, Öl/Leinwand, signiert 1914, ausgeführt 1916 ©HGM
Das brennende Butschatsch, 23. August 1914, Öl/Leinwand, signiert 1914, ausgeführt 1916 ©HGM

За матеріалами опублікованими Тарас Коковський

Оригінал статті знаходиться за посиланням https://blog.hgm.at/2017/08/30/der-alltag-des-kriegsmalers-alexander-pawlowitz/

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 705 - Today Page Visits: 3