Бучацькі міські кінотеатри

В 1893 році, в Україні механік-конструктор Й.А.Тимченко і фізик Н.А.Любимов створили апарат для відтворення руху людей і пред¬метів.

7 листопада 1893 року в Одесі в холлі отелю «Франція» відбулася демонстрація перших кінофільмів “Метальник спису” і “Скачучий вершник”. Регулярний показ фільмів почався в 1907 році в Одесі, Києві, Харкові.

Так як винахідники не запатентували свій кіноапарат, то пріоритетним вважається апарат французів братів Люм′єр які дебютували 22 березня 1895 року і запатентували свій винахід. Продемонстрований ними документальний німий фільм «Вихід робітників з фабрики» ввійшов в історію як перший кінофільм показаний на великому екрані.

Найвідомішою роботою братів вважають «Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота». Не дивлячись на простий сюжет фільм став дуже популярним через реакцію глядачів – крупний план потяга, що рухався прямо в зал налякав відвідувачів сеансу. Довжина плівки кожного короткометражного фільму складала близько 17 метрів, а час показу обмежувався 50 секундами – стільки тривав будь-який із перших фільмів.

В 1920-х роках у США повстала кіноіндустрія – фільми почали ставити на потік, а режисерів як керівників витіснили продюсери. Найпопулярнішими серед цієї продукції стали німі комедії з участю Чарлі Чапліна. Перший звуковий фільм «Джазовий співак» вийшов на екрани в 1927 році.

Кіно у Бучачі започаткував адон Абрам Лейба Пік, сім’я якого переїхала в місто з Відня у 1921 році. Кіносалон під назвою «Палац» розмістили у бувшому флігелі третього палацу графа Потоцького.

Його приміщення вміщувало близько 50 чоловік які сиділи на декількох рядах довгих лавок. Тут же були розміщені екран і кінопроектор. Електричний струм виробляв генератор, пальне для його двигуна постачав адон Гіршгорн зі складу у власному будинку по вулиці Колійовій. Кіноапарат нещадно стрекотав і тому глядачі намагались сидіти подалі від нього. Дошкуляли деякі відвідувачі, які лузали гарбузове насіння, яке меткі торговці продавали по п’ять грош коло приміщення, загортаючи у кульок з місцевої газети «Юдішер Векер».

Кінофільми демонстрували два-три рази на тиждень. Квитки вартістю 50 грош продавала Пеля Браткува. Образи німих фільмів супроводжувала грою на фортепіано тапер Софія Ілевич. Демонстрували фільми Чапліна, «Знахар», «Рамона», «Доктор Вільчур», як перший кольоровий фільм оперета Р.Фрімля «Рази Марії» і інші. Коли в 1936 році помер маршал Пільсудський показували хроніку його урочистого похорону. У 1938 році на екран вийшов музичний фільм «Казки віденського лісу» з чудовою музикою Йоганна Штрауса, яку він написав ще 1868 року.

Глядачам запам’ятались актори Ядвіга Сносорська, Адам Бродзіш, Жанетта Мак Дональд.

Після війни, щоб охопити більше глядачів пропагандиськими фільмами, кінозал влаштували у актовому залі бувшого староства повітового (тепер тут читальний зал міської бібліотеки).

Кінотеатр під назвою «Комсомолець» був збудований під наглядом виконроба Полякова і відкритий у 1959 році. Барельеф що на фронтоні будівлі виконав тернопільський скульптор В.Мельник пізніше. Першим директором кіноустанови був Лисенко, квитки продавала Вердіан Валентина Олександрівна, глядачів пропускала у зал Бикова Ксенія Олександрівна. Квитки коштували від 10 копійок на дитячі сеанси о 3-й годині дня і до 30-50 копійок на сенси які починались о 5-й, 7-й і 9-й годині вечора. Тим хто зголосився рознести околицями міста рекламу про новий фільм сеанс обходився задарма.

Технічне устаткування установи складалось з кіноекрану 10 на 6 метрів, стерео системи з двох звукових колонок потужністю по 50 ват і двох кінопроекторів Колос-3. Перед залом для глядачів було велике фойє збудоване у стилі шляхетських садиб 19 століття з доричними колонами і довжелезним балконом. Стояв великий годинник з маятником, висіло ампірне дзеркало. Тут же був невеликий буфет а також крісла для очікуючих початку сеансу і дві туалетні кімнати у підвалах. В зимовий час приміщення дуже добре опалювалося – до чавунних батарей неможливо було доторкнутись щоб не попектись.

Хоч кінозал був розрахований на 460 місць, іноді їх бракувало. При демонстрації найбільш популярних індійських і французьких художніх фільмів деякі глядачі з сусідніх будинків приходили зі своїми стільцями. Серед найцікавіших фільмів «Білий птах з чорною ознакою», «Тіні забутих предків», «Вечори на хуторі біля Диканьки», стрічки Раджа Капура «Бродяга», «Пан 420». Французьких – «Фанфар-тюльпан», «Три мушкетери», «Паризькі таємниці», серіал про Анжеліку. Фільми режисера Гайдая: «Пес Барбос і незвичайний крос», «Кавказька полонянка», «Операція «Ы», «Діамантова рука», були поза конкуренцією, їх і до тепер можна оглянути по телебаченню.

Захопливою була гра акторів Фернанделя, Жана Габена, Жана Маре, Алена Делона, Луї де Фюнеса, Катрін Деньов, Ромі Шнайдер, Мішель Мерсьє, радянських коміків Віцина, Моргунова, Нікуліна, Крамарова.

Коли був у неділю дитячий сеанс, тут завжди можна було зустрітись з друзями. Дітей приходило так багато, що була проблема купити квиток – зал був заповнений вщент. Серед фільмів для дітей виділялись мультфільми Уолта Діснея, фільми-казки «Пригоди Буратіно», «Попелюшка», «Снігова королева», «Три товстуни», «Королівство кривих дзеркал», «Горбоконик». І улюблений мультфільм «Бременські музиканти» з чудовою музикою Д.Тухманова. Ніяких монстрів і фантастики – цензура вибирала сюжети в яких оспівувались людяність і доброта.

Повноцінна кіномережа проіснувала в місті 32 роки, ще 8 років за недостатнього фінансування тривало завершення історії міського кінотеатру.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 982 - Today Page Visits: 1