Д-р Богда́н Петрович Футе́й (Bohdan A. Futey; нар. 28 червня1939, м. Бучач або Верб’ятин,тепер Тернопільська областьУкраїна) — суддя Федерального претензійного суду США[en] (1987—2002), правник, адвокат, політичний і громадський діяч. Доктор права, професор (1968).

Життєпис

Батько — Петро Футей (нар. 15.7.1914, Бариш), фундатор Гарвардського Центру Українських Студії (ГЦУС), надав для видання книги «Бучач і Бучаччина» 130$; мати — Марія Футей, з дому Ворощук.

У 1943 чи 1944 родина Футеїв виїхала до Німеччини (табори для біженців Ф’юсен та Міттенвальд), згодом оселилися в Арґентині, де Футей закінчив гімназію.

Від 1957 — в США, де, зокрема:

Громадська і політична діяльність

  • Викладач конституційного права УВУ (м. Мюнхен), університету Пасау (Німеччина), Київського та Львівського національних університетів.
  • Член виборчої команди під час президентської кампанії Рональда Рейгана.
  • Голова Українського клубу, Укрансько-американської асоціації та їх Федерації, Центрального союзу українського студенства. Член та голова Клівлендського бюро СУМ в Америці. Головний адвокат Української національної асоціації, голова Об’єднання українських організацій Великого Клівленду, заступник голови Українського конґресного комітету Америки.
  • Член Американської асоціації адвокатів і української асоціації адвокатів Америки.
  • Радник Міжнародної фундації виборчих системофіційний спостерігач на виборах до ВР України (1994, 1998) та виборах Президента України (1994). Член Координаційного комітету допомоги Україні. Учасник програм обміну суддями, консультант робочої групи ВР України з підготовки Конституції України.
  • Автор наукових розвідок та публікацій про виборче право України, організатор і учасник конференцій та симпозіумів із цієї проблематики.
  • Учасник 2-ох світових конґресів українських юристів (1994, 1996).

Відзнаки

Джерело: вільна енциклопедія 28.06.2021 р. 10:45 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%B9

Статтю започаткував Білецький В.С.

Значний внесок у розвиток статті вніс Дмитро Логуш