16–та САД знаходилася в глибині оперативного розміщення військ першого ешелону Південно – Західного фронту. Німецькі наземні війська вийшли в район передвоєнного базування 16-ої САД лише через 7 – 9 днів після початку війни. А це 100-150 кілометрів від границі. Отож 16-та САД довше всіх вела організовано бойові дії, готуючись до перебазування.
Напередодні війни в склад 16-ої САД входило три авіаполки – два винищувальні ( один із них базувався у Бучачі , це 87-ий і 92 –ий в Бродах ) і один 86-ий ,бомбардувальний з аеродромом в Зубові.
Винищувальні полки були повного 5-ти ескадрильного складу, повністю укомплектовані бойовими літаками. 62 І-16 і три МіГи знаходилися у 87-му винищувальному авіаполку в Бучачі. Слід відмітити, що дані щодо кількості літаків дещо розбіжні. В першому розділі цієї статті говорилося, що в полку знаходилося 60 І-16 і чотири МіГи. Справа в тому, що дані взяті з різних джерел, а підганяти під одне не маємо права. Але, як бачимо, в сумі виходить різниця в один літак. Ще 10 літаків І-16 були в Бучачі на аеродромі, але готувалися до передачі в 36-ту ІАД. Ці літаки якраз і внесли неточності у зведеннях, бо при першому бомбуванні 7 чи 9 із них були знищені. І щоб применшити втрати, їх не подавали у зведеннях, адже власні літаки залишилися неушкодженими. Пілотів було більше, як літаків. У Бучацькому полку їх було 76.
Вдосвіта 22 червня 1941 року над аеродромами 16-ої САД появилося лише декілька ланок німецьких літаків. Результат був таким … «Оперативне зведення штабу ВПС, 6-ої армії, м. Львів 20.00 22.6.41 (43).
1. ВПС 6-ої армії на протязі 22.06 вели боротьбу з авіацією противника і повітряними десантами, не допускаючи їх проникнення на нашу територію, прикривали вихід частин 6-ої армії до державної границі і проводили розвідку.
2. Частини 16-ої САД були приведені у бойову готовність: 92 ІАП , аеродром Броди в 4.35, 87-ий ІАП, аеродром Бучач в 4.25, 86-ий БАП, аеродром Зубов в 5.10….
..4. В 5.50 один літак – розвідник скинув запалювальні бомби і обстріляв вогнем літаки 87-ого ІАП на аеродромі Бучач. Вбито 4 і поранено 21 людину. Полк виконав 21 літаковиліт ( л\ в) на патрулювання і повітряний бій. В бою збито один літак противника. Тип не встановлено. Один екіпаж не повернувся з бойового завдання.
Полк на 12.00 22.6 двома ескадрильями знаходився у Тернополі, двома в Бучачі у готовності до бойових дій в складі 19 екіпажів.
Тепер читаємо Спецповідомлення 3-го управління ( військова контррозвідка ) НКО №36137 від 1-го липня 1941 року, де вся ця історія описана доволі реалістичніше, ніж в Оперзведенні штабу ВПС 6-ої армії:
«Командир 87-го ІАП 16-ої авіадивізії майор С. і його заступник по політчастині батальйонний комісар Ч. в ніч під 22 червня разом з другими командирами пиячили в ресторані міста Бучач. Після отримання телеграми зі штабу 16-ої авіа дивізії про бойову тривогу командування полку, перебуваючи у нетверезому стані, не зуміло скоро привести в порядок полк. 22 червня в 5.50 над аеродромом появився німецький бомбардувальник, який був прийнятий за літак ком дивізії. Внаслідок цього, він безперешкодно, з висоти 10-15 метрів почав обстріл аеродрому і вивів зі складу 9 літаків».
Як бачимо, в годині і кількості знешкоджених літаків і тут розбіжність. Проте військові енкаведисти так просто донесення не подадуть. Цьому, безумовно передувала перевірка на місці.
Тим часом все можна списати на хаос, який виник відразу після бомбардувань аеродромів, міст і інших важливих об’єктів, а ще, притаманні соцреалізму приписки, фальшиві зведення, які, як бачимо, панували і на війні.
Ось як коментує ці події наше джерело: «История с налетом на аеродром Бучач описана во множестве современных публикаций. Особенно подчеркивается коварство противного противника, который, вместо того, чтобы дуть в сирену и запускать сигнальные ракеты, подошел к объекту удара на предельно малой высоте. Нам же важно отметить, что те 9 самолетов, которые были выведены со строя, даже не входили в состав вооружения 87-го ИАП, а стояли на аэродроме в ожидании перегона в другую часть. Именно по этому в приведенной выше Оперсводке и нет никаких указаний о потерях матчасти 87-го ИАП на земле». Ось така безжальна іронія.
Ніяких втрат на землі цей полк не поніс і на слідуючий день, 23.6.41. Виходячи із Оперативного зведення №02 штабу 16-ої САД від 20.00. 23.6.41 «Частини 16-ої САД з 4.00 по 20.00 діяли по знищенні танків і артилерії противника на землі і знищенні літаків противника у повітрі, прикривали Тернопіль і Броди».
87-ий Бучацький ) АІП охороняв у повітрі місто і залізничну станцію Тернопіль. Всього полк провів 70 л/в, провів два повітряних бої. Було збито один бомбардувальник противника. В аварії розбито один І-16, пілот важко поранений. Після цього, без пояснень в Оперзведенні сказано – «87-ий ІАП на аеродромі Тернопіль в складі 28 літаків в готовності №2». Як це – 28? Де решта? Тобто біля 35 бойових літаків?
Дивна арифметика знаходить деяке пояснення у зведенні «Про втрати матчастини 16-ої АД за період 22 по 24 червня включно», яке підписав начальник штабу дивізії полковник Полуянченко. Ось воно:
«87-ий АІП. Збито в повітряному бою 3 + 1, знищено на землі ( 9 + 0), пошкоджено – 16 + 4, сума – 28 + 5.
Втративши 22 – 24 червня половину літаків, винищувальні полки 16-ої САД, у майже незмінимому (!) до кінця червня складі, продовжили активні бойові дії.
25.06.41 87-ий ІАП (Бучач) виконав 64 л/в з загальним нальотом 70 годин. У повітряному бою був підбитий німецький бомбардувальник «Юнкерс». Дальша його доля описана в Оперзведенні №08 штабу 16-ої САД: «Бомбардувальник зробив посадку на аеродром Плотиче, екіпаж скрився».
Дивно… Плотиче за 22 кілометри західніше Тернополя. В Тернополі у той час знаходився штаб Південно-Західного фронту і всі відповідні командні структури, включаючи керівництво «особих відділів». Яким чином екіпаж ворожого літака міг здійснити посадку і зникнути з аеродрому, що знаходиться в 22 кілометрах від штабу фронту?
26 червня, в перший день контрнаступу механічних корпусів Південно-Західного фронту, 16-та САД активно діяла по наземних військах противника. Для бомбового удару по німецьких мехколонах використали «чайки» 92-го ІАП.
«Бойове донесення №08, штаб 16-ої АД Теребовля. 16.00. 26.6.41.
92-ий ІАП в період з 10.20. до 12.30. діяв по танках противника в районі Берестечка. Дії 92-го ІАП прикривали винищувачі 87-го ІАП ( Бучач ). Зроблено 80 л/в, із них 53 – 92-им ІАП, 27 л/в – 87-им ІАП. Скинуто 106 ФАП-50 і 106 АО2О. У повітрі було збито два німецьких ВФ – 109. Наші втрати – не повернулися із бою 2 І-153. Німецькі винищувачі атакують на великій висоті і скоро відриваючись виходять із бою.
87-ий ІАП (Бучач) з 13.00. патрулював, прикриваючи аеродром і місто Тернопіль. Виконав 21 л/в.
Вечірнє Оперативне зведення від 17.00. 26.6.41. підтверджує вказану кількість літако-вильотів, називає вдвічі більшу кількість збитих ворожих літаків: «В повітряному бою збито 4 ВФ-109» і чомусь в два з половиною рази зменшує вагу скинутих авіабомб.
Не інакше стояли справи у 86 –му БАП (бомбардувальному авіаполку) і 92-му ІАП – 16-ої САД. Загинув командир 86-го БАП.
«Оперативне зведення №11 штабу 16 САД. Тернопіль 18.00. 27.6.41.
1. Частини 16-ої САД на протязі дня 27.6. вели активні дії по знищенні танків і моточастин противника в районі Шуровище, Берестечка, Верба… Всього дивізія провела 156 л/в, скинула 6000 кг бомб різних калібрів на танки противника.
2. 87 –ий ІАП (Бучач) виконав 64 л/в на прикриття частин 15 МК в районі Броди-Радехів. «Девятка» І-16 зустріла в районі Броди три «Юнкерси». Одного збили. Винищувач І-16 отримав пробоїни. Три І-16 після повітряного бою витратили пальне і здійснили вимушену посадку поза аеродромом».
Напередодні в складі 87 –го ІАП (Бучач) появилися 7 нових ЯК-1, а число пілотів в полку виросло з 54 до 61. Можна твердити, що «Яки» прибули з пілотами.
28.6 винищувальні полки 16-ої САД виконали 57 л/в на прикриття бомбардувальників, на розвідку і атаку наземних цілей. Скинути 59 авіабомб. Втрати цього дня по опер зведенні дуже високі:
2 винищувачі були збиті. Крім цього не повернулися з завдання 6- І-16
і 9 – І-153 в тому числі 5 – І-16 і 2 – І-153 із-за нестачі пального зробили вимушені посадку
День 29 червня був, мабуть, самим результативним днем бойової роботи САД -16.
Наступне зведення, що збереглося в архіві, датоване 3 липня. До цього часу частини дивізії перебазувалися на аеродроми Східної України.
«Наш» Бучацький 87-ий полк в складі 21 І-16 перебрався на аеродром Хролин. Це село Хмельницької обл., Шепетівського району. Про «яки» немає і згадки.
Ще через два дні дивізія опинилася за Дніпром на відстані 450 км на схід від місця своєї довоєнної дислокації.
5 липня 1941 року зам. нач. штабу 16-ої САД майор Чернишов доповідає нач. штабу Південно-Західного фронту: « Доповідаю, що штаб 16-ої АД в складі… на 15.00 в основному перебазувався на аеродром Верхієвка». Дальше майор Чернишов доповідає у якому стані дивізія перебралася за Дніпро.
За два дні перебазування число «Ішаків» у 87-му полку зменшилося з 21 до 11, з яких 9 – несправні.
Із 175 бойових літаків, які знаходилися в розпорядженні 16-ої САД, залишилося в наявності лише 25. З них боєготові – 8. Ніяких пояснень щодо втрат у цій доповідній немає. Лише питання – А чому доповідав зам. нач. штабу?.
На нашій Українській землі зіткнулися два монстри: комуністичний і фашистський, які забрали життя мільйонів людей. Ще донедавна жили ті, хто пережив це лихоліття. Вони бачили й те, що проходило на нашій Бучаччині.
У своїх розповідях ми стараємося розповісти хоч дещо з тих страшних років, адже розповіді батьків, а також не зажиті рани війни, знайдені речі і зброя завжди підганяли нас і збуджували цікавість до того, що діялося поруч наших садиб, на Вкраїнській землі.
Як бачите у зведеннях війна йшла не так вже й погано. Але кінцевий результат перебування полку на Бучаччині і два дні на Хмельниччині – катастрофічні. Полки прийшлося реформувати. Що й зробили.
Якщо винайдемо щось цікаве щодо цієї публікації – обов’язково поділимося.
Наш читач піддав сумніву саме існування Бучацького аеродрому. І це тоді, коли пів Нагірянки і Озерян гонили пасти «на аеродром». Коли ми, малі озерянці несли молоко льотчикам, щоб провезли нас на літаку, коли вони розсівали гербіциди чи міндобрива. Це тоді, коли ми у віці восьмого десятку намагаємось відгадати : « А що було б, якби ми тоді з Василем вкрали з кабіни льотчика ракетницю? Ось так-то.
А для кого і чого тоді 6 ангарів смертельної зброї? Та вона бухнула так, що в кожній хаті вікна потріскалися. Правда людей в селі майже не було. На білому коні прискакав Саша родом з Одеси і повідомив людей про вибух.
Люди хочуть знати про свій край, а той, хто щось знає, просто зобов’язаний поділитися з іншими. Як бачу такі хлопці є.
Повірте, просто так, у моєму віці, я не берусь за перо. Я побачив «лайки», у яких бачу подяку, я почув по телефону тих, хто облазив зі мною сади, питомники, бомби і, як бачите, навіть літаки, хоча вже мирні. А розказувати є що, бо ми вперше їли морозиво, мабуть, у шостому класі, коли в селі вперше провели фестиваль. Але ми були добрими, не злими, а голодними.
Дякую тим, хто доповнює мою статтю. І ще раз: Діліться своїми знаннями з іншими, бо не дивлячись на деградацію, яка полонила світ із-за інтернету, зокрема, багато людей, все-таки, бере в руки книгу.
Дізнатися правду про роки війни просто неможливо, бо відкрита брехня супроводжувала ту державу на протязі її існування. Але, все-таки, щось довідалися.
Щодо аеродрому між Озерянами, Григорів, Олеша і Переволока. Такий аеродром був, але тільки за німців. До війни і після – було поле, причому дуже врожайне.
Бучацький аеродром був там, де вказано на карті, плюс декілька метрів на північ. Це поле ніколи не орали після війни, а біля крайньої хати, біля дороги був флагшток зі «штанкою-зеброю», що високо теліпалася на вітрі. У цій хаті колись ніхто не проживав. Вона і донині крайня, але там вже проживають люди.
ІГНАТІЙ РУДИЙ.