Ігнацій Адам Красицький (пол – Ignacy Adam Krasicki z Siecina h. Rogala,12 лютого 1767 – 20(10) жовтня 1844, Львів) – польський граф, великий землевласник , власник маєтків у Галичині, депутат Галицького станового сейму,комісар,ловчий,нумізмат, племінник польського примаса Ігнація Блажея Францішека Красицького , кавалер ордену святого Станіслава(1791).
Життєпис
Походив зі знатного графського роду Красицьких гербу Роґаля. Син графа, депутата Галицького станового сейму і полковника Антонія Красицького(14.03.1736-21.07.1800) та Рози Харчевської(1730-1808) нагородженої орденом Зоряного хреста.
Дитинство провів у родинному Дубецьку, а пізніше навчався в театинів у Варшаві. Від 1783 р. Перебував при дворі свого стрия Ігнація у Лі́дзбарку-Вармі́нському. У 1786 році він поїхав разом з стриєм до Кенігсберга, де був свідком в’їзду Фрідріха Вільгельма II до цього міста. Цього ж року він повернувся до Дубецька, а 12 cічня 1787 році взяв шлюб з галицькою каштелянкою Магдаленою Бельською(1760-20/03/1796).Після цього набуває право власності на стратинські володіння дружини та оселяється в Стратині(Рогатинський р-н). Саме тут він проведе основну частину свого життя.
1791 – кавалер ордену святого Станіслава. На 1810 вказаний власником маєтностей – Трибухівці, Пишківці.
В 1825 р. отримав титул ловчгого Галичини, а в 1834 підкормія та цісарського комісара на Галицькому становому сеймі.
Захоплювався нумізматикою та феларистикою. В його колекції були різні монети як римські так і середньовічні. За різними даними в його колекції налічувалось 2 тисячі медалей і 6 тисяч монет та відповідно 3 тисячі медалей і 10 тисяч монет. Також зібрав цінну колекцію книг, що налічувала близько тисячі примірників. Також в маєтку було багато картин відомих художників.
Частину своєї колекції передав у фонди бібліотеки Оссолінських у Львові, а иншу нащадкам.
У державному архіві м. Перемишля у фонді «Archiwum Zamku Leskiego Krasickich» зберігається велика кількість документів пов’язаних з родом Красицьких. Серед иншого є списки книг, що були у Стратині, каталоги монет, кореспонденція.
Відомо що у роки воєнних подій 1914-1918 р. родинний маєток був розграбований, а значна частина колекції втрачена.
Під кінець життя хворів, Помер 20 жовтня 1844 у Львові.
Сім’я
12 cічня 1787 році взяв шлюб з галицькою каштелянкою Магдаленою Бельською гербу Єліта (1760-20/03/1796).
Мав двох синів які померли малолітніми та двох дочок.
1. Антоній(1790-)
2. Жигмунт ( 1790-11. 1795)
3. Роза.(1787-05.1880) Отримала від батька у власність маєтність Трибухівці, Пишківці. У 1807 р.вийшла заміж за графа Адама Орловського(1780-02/08/1848(06.1857)) гербу Любич, плоскирівського маршалка,кавалера мальтійського ордену, власника маєтностей Глушківці, Яромолинці та Маліївці на Хмельниччині.Завдяки дружині Розі(в якості приданого) став власником маєтностей на території Тернопільщини. Зокрема вказаний власником маєтності Трибухівці(правдоподібно і Пишківці) у 1832 р. Однак можливості їх зберегти за собою не було оскільки родовим «гніздом» Орловських були Маліївці на Хмельниччині, що на той час були в складі Російської імперії, а Трибухівці знаходились в Галичині, що була в складі Австрійської імперії. Тому під кінець 1840-х маєтності були продані Захарію Криштофовичу.
У шлюбі в подружжя народилося троє синів та дочка.
4. Констанція (1788-1873) – власниця маєтностей Стратин,Бобулинці,Киданів. Вийшла заміж за графа Михайла Бржостовського гербу Стремено.(1782-11/08/1852)/ Він був підполковником, Королівства Варшавського, адютантом князя Юзефа Понятовського , кавалером кількох військових нагород, Був власником маєтності – Білозірка(Лановецький р-н)Мав двох дочок.Цікавий той факт що одна з них – Анеля-Марія (1816, Киданів -1903)була дружиною Edmund Konrad Ignacy hr. Krasicki z Siecina h. Rogala(1808-1894), що одночасно був внуком Антонію Красицькому .
В 2017 р. родич Ігнація у 5 поколінні, що проживав до 2018 р. Австралії – Jerzy Marcin Hubert домагається реституції портрету свого предка на якому зображений брат Ігнація, кавалер ордену Віртуті Мілітарі – Ян Красицький(1763-1830). Даний портрет авторства Августа Тішбейна у 1939 р. ще міг споглядати восьмирічний позивач у 1939 р. на стіні родового маєтку у Стратині. В останній рік свого життя нащадок родини Красицьких зміг ще потримати в руках портрет свого далекого родича.
Коло замкнулось…
За матеріалами опублікованими Anatolij Bojkiw
