Климе́нтій (Клим) Рогози́нський — перший український посадник (міський голова) Бучача

Климе́нтій (Клим) Рогози́нський (1864, с. Ягільниця — 13 січня 1938, Бучач) — український галицький підприємець, громадський діяч, благодійник, освітянин, перший український посадник (міський голова) Бучача.

Климентій (Клим) Рогозинський народився 1864 року в с. Ягільниці (коронний край Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Чортківського району на Тернопільщині, Україна) в сім’ї сільського вчителя Григорія Рогозинського та його дружини Антоніни з Дідицьких (1840—1915). Відомо, що його брат Микола Рогозинський працював суддею в Дрогобичі, 13 квітня 1940 арештований більшовиками.

Після закінчення вищих педагогічних та виділових курсів працював викладачем Чортківської учительської семінарії та вчителем народних шкіл. Допомагав отримати освіту власному братови Миколі, який пізніше працював суддею в Дрогобичі, та сестрі Марії, яка працювала учителькою в Бучачі.

Климентій Рогозинський працював на посаді склепового у повітовій філії українського товариства «Народна Торговля» в місті Сянику (нині Польща), пізніше — управителем кімнати до снідань центральної філії українського товариства «Народна Торговля» у Львові. За допомогою і порадою приятелів придбав у Бучачі ресторан із крамницею (купив склеп від п. Гефлінґера чи цукорню п. Гофінґера) і переїхав до цього міста. Торгівельний заклад К. Рогозинського мав розпочати свою діяльність 15 березня 1890 року. За даними Івана Бобика, К. Рогозинський утримував також ресторацію, відвідувачами якої були в основному довколишні дідичі та місцеві урядовці. Відставний капітан крайової оборони Ян Оберц (Jan Oberc, очевидно, поляк) довірив йому бути свідком свого заповіту, в якому записував на потреби шкіл у Бучачі весь свій маєток (близько 50000 золотих ринських).

1904 р. разом з приятелями заснували «Повітове товариство ощадностей і позичок „Праця“» (у формі «стоваришення з обмеженою порукою» (тепер подібно до ТзОВ); також це товариство називали банк «Праця», де К. Рогозинський довгі роки був безплатним директором).

На фото: справа за мостом — будинок банку «Праця»

Був одним із засновників товариства «Українська бесіда», філії українського товариства «Просвіта», Українського Міщанського Братства, Повітової спілки господарсько-торговельної та інших організацій у Бучачі. Його співробітниками та щирими дорадниками були: греко-католицький священик, парох Бучача, декан о. Денис Нестайко, професор Іван Смолинський, нотар Костянтин Телішевський, професор ґімназії Василь Винар, нотар доктор Василь Маковський, священики навколишніх сіл Разом з катехитом Бучацької цісарсько-королівської гімназії, греко-католицьким священиком о. Адріяном Добрянським в орендованому будинку заснував «Українську Бурсу», де на повному утриманні проживали сільські хлопці, які навчались у місцевій гімназії. Перед Першою світовою війною купив земельну ділянку під будівництво нового приміщення «Української Бурси».

У час Першої світової війни під час російської окупації на прохання жителів Бучача став посадником (міським головою), відновлюючи дуже зруйноване після бойових дій, головно московських артобстрілів та бомбардувань, місто. Для підтримання порядку зорганізував міську поліцію.

На фото: центр Бучача після руйнації московитами в Першу світову

Став першим посадником у Бучачі після утворення Української держави — ЗУНР.

У липні 1919 змушений був покинути місто через очікувані репресії з боку нової окупаційної влади, які не забарились, після повернення до Бучача — «конфінований у власному домі», тобто знаходився під домашнім арештом, перебував під наглядом польської поліції. Його дім, на думку тодішніх польських владців, був осередком «гайдамаччини». У жовтні газета «Діло» опублікувала інформацію, що К. Рогозинський пожертвував на потреби товариства «Рідна Школа» 18000 польських марок.

27 жовтня 1922 К. Рогозинський (також управитель торгової спілки Остап Сіяк, гімназійний професор Василь Винар, доктори Іларіон Боцюрків, Осип Когут, кандидат адвокатури Василь Винницький, студенти права Михайло Гузар та О. Конопада (з Переволоки), учень гімназії Іван Боднарук та інші) арештований польською владою та відправлений до табору інтернованих. 1923 року мав конфлікт з парохом Сороків о. Володиславом Носковським, який розглядав суд чести у складі пп. Стефана Хоміцького та Осипа Тарнавського (нібито К. Рогозинський під час полювання в грудни 1922 року за присутности виключно поляків, виголошуючи тост, сказав, що «визнає правний стан Польщі в Східній Галичині», «не піддасться ніякому українському теророви»).

1938 р. з ініціятиви Повітового Союзу Кооператив (ПСК) бучацькі міщани-українці придбали від родини Рогозинських багатокімнатне помешкання з прибудинковою територією вартістю 20000 злотих (з них 10000 виплатив ПСК, Українбанк, представники фірми «Поділля» Михайло Береза та Василь Луців — по 5000), яке призначили на бурсу.

Помер 13 січня 1938, очевидно, в Бучачі (тоді місто за польським адміністративним поділом входило до складу Тернопільського воєводства). Похований на міському кладовищі на пагорбі «Федір» (недалеко від гробниці дідичів, каноніків, графів Потоцьких, могила збереглася) поряд з батьком, матір’ю, дружиною, дітьми (в тому числі малими), зятем, тещею. Його могила оновлена за часів відновлення Незалежности України за сприяння пані Богуслави Гринів.

Сім’я

Одружився з фольклористкою Меланією з Ляторовських (1868—1952) — дочкою о. Івана Ляторовського (1839—1919), греко-католицького священика, пароха села Долини над Дністром (нині Тлумацького району на Івано-Франківщині) — та Евгенії з Михалевичів (1847—1935) Ляторовської. В сім’ї народилося 10 дітей, з них сім дочок, зокрема:

  • Данка, вийшла заміж за брата д-ра Михайла Гриніва;
  • Стефанія (1894—1976), дружина д-ра Михайла Гриніва, репресована совітами;
  • Анна, у заміжжі Байрак, авторка нарису про батька та матір у збірнику «Бучач і Бучаччина»;
  • Олена (1904—1963, похована поряд з чоловіком поблизу батьків) — перша завідувачка Бучацької районної бібліотеки з 1 листопада 1944 року; чоловік Олекса (Олександр) Кузів, син Дмитра, навчався в Бучацькій гімназії, певний час працював учителем Бучацької СШ № 1.

За матеріалами:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Рогозинський_Климентій_Григорович
https://ternopedia.te.ua/index.php/Климентій_Рогозинський

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 374 - Today Page Visits: 2

Залишити відповідь