о. Рома́ник Йосафа́т Васи́ль

Йосафат Романик.jpg

Рома́ник Йосафа́т Васи́ль (21 червня 1919Лисків — 14 січня 2007Варшава) — український греко-католицький священиквасиліянин, протоігумен, генеральний вікарій для греко-католиків північної частини Польщі у 19811989 рр.

Василь Романик навчався у Місійному інституті отців Василіян у Бучачі16 серпня 1934 р. вступив до Василіянського Чину. Тут отримав монаше ім’я Йосафат. Перші чернечі обіти склав 31 березня 1936 р. Згодом продовжував філософськобогословські студії, які закінчив 1944 р. Довічні обіти склав 13 вересня 1942 р. в Крехові20 грудня 1942 р. отримав дияконські, а 27 грудня 1942 р., у Львові — ієрейські свячення (святитель — єпископ Микита Будка).

Після свячень перебував у Добромильському, згодом у Варшавському, а відтак у Кристинопільському василіянських монастирях. Після встановлення нових кордонів Польщі з СРСР у листопаді 1947 р. переїхав до Адамполя (Володавський повіт), де виконував обов’язки капелана в римо-католицькому жіночому монастирі сестер служебниць. З 1947 року також розпочав навчання в Люблінському католицькому університеті, які завершив ліценціатом з богослов’я. По завершенні студій переїхав до Варшавського василіянського монастиря. У 19531954 рр. був парафіяльним вікарієм римо-католицької парафії у Валчі, а в 19571965 рр. — вікарієм у Старому Курові. Допомагав також у душпастирстві греко-католиків у Круклянках (1964—1965). У 19661977 рр. був вікарієм греко-католицької парафії при Варшавському василіянському монастирі, а згодом (19771982) — її адміністратором. У 19791982 рр. здійснював душпастирську обслугу греко-католиків у Ольштині. 19 серпня 1965 р. призначений протоархимандричим делегатом для отців Василіян у Польщі. Це завдання він виконував до 1983 р., коли був обраний першим протоігуменом новоутвореної василіянської віце-провінції в Польщі.

22 грудня 1981 р. примас Польщі призначив о. Йосафата Романика своїм генеральним вікарієм для греко-католиків неофіційного північного вікаріату Польщі. Це завдання він виконував до 1989 р., тобто до хіротонії греко-католицького єпископа Івана Мартиняка (пізніше — митрополита). У 1989—1994 рр. душпастирював у Колобжеґу, де був настоятелем місцевого василіянського осідку і душпастирем греко-католиків. Після повернення до Варшави у 1994—1999 рр. виконував обов’язки духівника і сповідника студентів василіянської семінарії і надавав душпастирську обслугу греко-католикам варшавської парафії. 26 червня 1990 р. відзначений папською медаллю «Pro Ecclesia et Pontifice». У 1999 р. переведений до василіянського монастиря в Перемишлі, де був сповідником і духівником василіянських студентів. Переклав на українську мову документи беатифікаційного і канонізаційного процесу св. Йосафата Кунцевича.

Ієромонах Йосафат Романик помер 14 січня 2007 р., після важкої хвороби, в лікарні Кардіологічного інституту у Варшаві. 22 січня 2007 р. був похований у гробниці отців Василіян на кладовищі Брудно (Варшава).