Прихід до влади Михайла Горбачова у 1985 році повідкривав людям не тільки очі, але й роти. Вже сміливіше почали говорити про політику. Появилися нові, більш сміливі анекдоти.
Саме в час Горбачівської відлиги, а саме весною 1988 року. нам з дружиною довелося їхати поїздом зі Львова у Мінськ.
Їхали з нами молоді люди-львівяни. Мужчина працював у львівській обласній профспілці, де працювала дружина не пам’ятаю, а може про це не говорилося.
Як буває у таких випадках – в рух пішли анекдоти. Молодий чоловік сипав ними, як з мішка. Старався не відставати і я. Ось там і довелося почути вірш, який пропоную Вашій увазі. Майстер художнього слова, молодий львів’янин запевняв, що походить цей твір з тюрми.
Розповідав я його в Сумській обл.. у м. Конотоп в Будинку культури перед інтелігенцією міста, коли ми їздили перед Всеукраїнським референдумом. Отож, Вашій увазі.
Горбачеву снится сон,
Что на том уж свете он
На скамейке трое в ряд
Свесив головы сидять
Он, конечно, понял тут,
Что попал на страшный суд.
Вдруг затихло все и вот,
Объявляют – «Суд идет».
Приклонили все колени,
Вместо Бога, входит Ленин
Грозно руку подымает,
Суд загробный начинает.
«Подойди, товариш Сталин,
Учить тебя хоть перестали,
Но заслуги прошлых лет
Сохранили все-же след.
Впрочем, речь сейчас о том,
Как испортился потом.
Ты присвоил себе право
Суд вершить, чинить рассправы
Кто в Сибирь, кому расстрел…
Как же это ты посмел?
Или ты умом устал,
А ведь я предупреждал –
«Если хочеш быть у власти,
Обуздай покрепче страсти».
Должен быть слугой народа,
Не царем, а воеводой.
Ты нарушил уговор,
Так прими же приговор –
Ведь тебе, так и быть,
Будешь верою служить
Ты у Грозного царя,
Он прибил секретаря.
Сам узнаєш у Ивана
Каково служить тирану.
Ну, Никита, твой черед,
Подходи сюда… вперед.
Здесь сплошная темнота,
Ни заслуг, ани ума.
Ты зачем, не зная броду,
Лез всегда в огонь и воду ?
И везде совался смело
И твое ли это дело
Кукурудзу разводить,
Иль учить коров доить?
И зачем по заграницам
Разбазаривал пшеницу?
Да и тут ты, братец мой,
Удивляеш нас порой…
Даже в опытных дебатах,
Заграничних дипломатов
До сих пор им не понять
Чем страшна у Кузьки мать.
Шутовство твое призванье,
Заслужил ты наказанье –
Хоть тебе не по нутру –
Послужи шутом Петру.
Леня…Брежнев, че ти, брат,
Не весел?
Че ты челюсти повесел?
Выходи на правый суд,
Или ноги не несут?
Расскажи – ка ты как правил
Без штанів людей оставил.
В магазинах только килька,
В промтоварах – одна шпилька.
На Руси такой печали
От родися не видали.
Стали бледными девицы
И чему же тут девится…
Разве хватит для красы
Килограмма колбасы?
Мужики печаль и горе
Утопили в п’яном море.
Запустенье лиш да скука
Захирела вся наука
И кого тут не спроси –
«Серость ходит по Руси»
Но видать, как на болоте
Нечесть всякая в почете –
Казнокради и хапуги,
Тунеядцы и ворюги…
Вот какой зростил букет,
За неполных двадцять лет.
И чего же, милый мой,
Ты четырежды герой?
Может мира на планете
Ты добился в годы эти
Или был во вражем стане,
Ну, скажим, в Афганистане?…
Нет, в боях и днях труда,
Не оставил ты следа.
Как же мог ты ухитрится
Так геройски отличится?
А…а…а … писал «Воспоминанье»,
Заслужил ты наказане –
Так неси – ка ты сюда
Все медали, ордена,
Звезды, ленты, аксельбанты,
Все значки и транспаранты,
Все неси, тепер старайся,
Да под. ними не сгибайся».
Ленин голову поднял,
Горбачева увидал –
«Михаил… Сергеич, друг,
Почему такой испуг?
Ведь тебя, так и быть,
Вроде б незачто судить.
Ясность мысли, ум и совесть
У тебя, как – будто есть.
Но на весь дальнейший путь,
Все, что видиш не забудь.
Твердым будь, но не тираном,
Не царем, а капитаном,
Будь скромней, по заграницам
Не вози с собой царицу.
Не зазнайся, будь здоров
И не вешай орденов.
Як бачимо, на символічному суді всі перші особи отримали від Леніна по заслугах. Помилився Ілліч тільки в Горбачові. Але й не дуже помилився, бо Михайло Сергійович не хотів розвалити СРСР. Він всього – на всього був демагогом, мрійником і самовпевненим егоїстом. Слухав лише свою Раїсу Максимівну. Дивіться, як він сьогодні підтримує політику Путіна.
Горбачов не врахував елементарної істини, що країна з комуністичною ідеологією ніколи не може бути демократичною. До того всього рівень економіки не відповідав тим перемінам, які впроваджував генсек Горбачов.
У вищенаведеному вірші досить правдиво окреслено «заслуги» Сталіна, Хрущова, Брежнєва. Цих троє були при керівництві країною з 1924 по 1985 роки. Михайлу Сергійовичу вистачило шість років, щоб розвалити «імперію зла», як образно схарактеризув Радянський Союз президент США Рональд Рейган.
Не допоміг і Державний Комітет Надзвичайного Стану, який прославився лише тим, що його члени безбожно пили.
Правління і падіння ГКЧП у серпні 1991 року – яскравий приклад прогнилого московського імперіалізму, який у своїй новій формі має місце і сьогодні.
Світ з непорозумінням і тривогою спостерігає за цією мавпою з гранатою.
Вже багато разів людство рятувало Господнє втручання. Отож і зараз надія на Силу Божу, яка в тій чи іншій формі допоможе людству.
Ігнатій Рудий.