Трійця – одне з головних християнських свят, яке відзначається через сім тижнів після Великодня, тобто на 50-й день. З давніх-давен цього дня прикрашають житло гілками дерев, травами та квітами.
Вітаємо вас з Трійцею! Бажаємо вам здоров’я, добробуту та любові! Бажаємо, щоб ви й ваша родина були завжди під Божим захистом, нехай у вашому домі буде достаток, затишок і спокій. Нехай усі наші захисники повернуться додому неушкодженими і живими, а в нас настане довгоочікуваний мир та спокій!
М. Осика в книзі “Бучаччина” так описує приготування до “Зелених свят”
ЗЕЛЕНІ СВЯТА
Знову білять! Хочу полі й у городі роботи “по вуха”: сапання, підгортання. Але як же його не білити , як свята ідуть! Треба побілити стіни. Врешті, скільки разів у році білять наші господині ті свої хати, зокрема в середині? Білять перед Різдвом, але білять і перед великим постом, щоб свят-вечірну кутю нас стелі забілити. На Великдень білять, на Зелені Свята, на Петра й Павла, на Першої Пречистої, й в осени, во всіх осінних роботах білять хату знадвору. Крім того, кожної суботи підбілюють піч, глиною мастять долівку, а в кого долівка дерев’яна то замивають. Та ж і найбідніша хата мусить бути чиста і привітна! А як до того додати родинне, мирне життя, то і в найскромнішій хаті відчуває затишшя та теплоту:
Хоч борщик голенький,
Але житє солоденьке.
Побіливши, треба березовими мітлами, кожної суботи, позмітати подвір’я та й ціле обійстя. Треба долучитись до інших та й замести дорогу в селі, бо завтра переходити процесія в поле. З хати розноситься запах печених пиріжків. Із поля вертається худібка замаєна на рогах зелениною. Господар привізши май, щонайкраще і найбільше гилля вкопує у землю перед хатою; замаює галузками стріху хати на рогах і город, і пасіку. В хаті господиня з доньками замаюють образи, а в кути кладуть більші галузки липи, клену, берези. Не забувають замаїти і хрестів на роздоріжжях, на стрілецьких могилах, що десь там у полі самотніють. А в неділю усе село йде процесією в поле.
(Стилістика і орфографія оригінального тексту збережена).