У преамбулі цього історичного документу зазначено:
«Верховна Рада Української РСР,
виражаючи волю народу України,
прагнучи створити демократичне суспільство,
виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,
шануючи національні права всіх народів,
дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,
визнаючи необхідність побудови правової держави,
маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».
Цим актом українці через багато десятиліть після доби Української Народної Республіки заявили про своє прагнення до державної незалежності. Новообраний парламент, який увійшов в історію як Верховна Рада України 1-го скликання (1990-1994 років), наприкінці червня 1990 року, у досить стислі терміни розпочав розгляд проектів Декларації.  Документ розглядався в бурхливі часи розпаду СРСР, під тиском суспільних настроїв. Народним депутатам доводилося працювати в умовах стрімких геополітичних змін і соціально-політичних процесів й  ухвалити найголовніший на той момент для країни документ, що проголошував державний суверенітет України. День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на всій території України.