26.01.1942 – у Варшаві помер Павло Пащевський, протоієрей УАПЦ, капелан Армії УНР.

Закінчив Київську духовну семінарію і два курси юридичного факультету Київського університету. 1894 хіротонізований на священника Московитської Православної Церкви (РПЦ). Делегат від Херсонщини на Першому Всеукраїнському церковному з’їзді у Києві (06.1917). Від липня 1917 військовий капелан різних частин Армії УНР та Української Держави. Працівник Департаменту віросповідань Міністерства внутрішніх справ УНР. Учасник Першого Зимового походу Армії УНР (12.1919-05.1920), в якому отримав поранення. Начальник Управи душпастирства (головний капелан) Армії УНР, генерал-хорунжий. У таборі інтернованих вояків УНР у Каліші організував священичі курси, чимало випускників яких згодом стали священниками. Голова Ради «Братства Кирила та Методія» і «Братства св. Покрови». Душпастирював у Луцьку (1925-1939), Варшаві (з 1939). Одружений з донькою священника Ганною Панасевич (1894), у шлюбі народилося семеро дітей. 1922 родину таємно переправлено з підрадянської території до Речі Посполитої. Похований на православному цвинтарі «Воля». Народився у с. Великі Пріцьки на Київщині у священичій сім’ї 1874.