Йордан, традиції та обряди на Бучаччині

В книзі “Бучаччина” яка видана у Нью-Йорку 1972 року, М. Осика розповідає про традиції на свята які були притаманні для нашої місцевості. До вашої уваги уривок із книги про святкування Йордану.

ЙОРДАН — ЩЕДРИЙ ВЕЧІР

Постять до свяченої водиці. По свячену воду йде хтось один із родини. Як іде господиня або її донька, то збанок прибраний галузками соснини і червоною калиною. Як цього дня хтось пчихне, то воно добре є – буде довго жити. Коли повернуться з “водицею” тоді стіл вже накритий: на ньому стоїть книш або круглий хліб, трійця три паляниці одна на другій, спечені тільки на цей день. Вони замішені тільки на пісній воді, на дріжджах і муці. Зверха помащені олієм і густо посипані грубою солею, пальцем витиснені, тут і там, ямки. На стіл ставлять у збанку »водицю«. Перехрестившись три рази і напившись »водиці« і дещо перекусивши, кожне йде до своєї роботи. Господар іде в сад із в’язанкою сіна з святвечірного стола та обвиває маленькими перевеслами з того сіна дерева; господиня і старші доньки закінчують приготовляти щедру вечеру, додаючи до всіх страв »водиці«, Діти роблять хрестики зі соломи, витягненої з святвечірного »Діда« і кладуть їх у кутю, на пампушки й на інші страви.

Смеркається.

Господиня бере мисочку й заколочує у ній муки з “водицею” та й іде робити хрестики на дверях, на рамах вікон. У той час господар, узявши до меншого збаночка »водиці«, трома колосками з святвечірного »Діда« кропить хату в середині, знадвору, стодолу й усі будинки господарства, сад і город. А син, узявши паляниці, йде за татом і кусає паляниці навхрест з усіх боків. Це на те, щоб у цьому році не спокушувало їх ніяке зло, а в господарстві щоб миші та й усяке інше лихо не нищило їх праці.

Потім, наступає спільна молитва і спів »”Явился єси днесь вселеннійх. Стоячи за столом, усі три рази перехрестившись, п’ють “водицю” вечеряють, при тім колядують і щедрують.

По вечері, знову — як і на перший святвечір — лишають у мисочці кутю і ложку для душ померлих. Дочка бере ложки, йде на ріг хати калатати ними: звідки загавкають пси, звідти треба сподіватись старостів.

»Гей, з дому, з дому вітер повіяв,

Гей, дай Боже,

Там сі Ганусі гостей сподіє,

Гей, дай Боже«.

По вечері дівчата щедрують.

Це все вище розказане проходить у навечеріє Йордану.

Вранці, по Службі Божій, виходить із церкви процесія на свячення води. На ріці рожевіє червоний хрест, борачкового кольору, бо облитий хрест борщем. По освяченні води всі у свої збанки набирають води. Тиждень по Йордані господині не перуть у ріці, бо »там іще є вода свячена«. В хаті вдержують чистоту, виглядаючи священника з кропилом. День по Йордані, на св. Івана Хрестителя, люди ще досвятковують, а молодь, перший раз по пилипівці, справляє музику.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 1036 - Today Page Visits: 2