Дорогі мамо і тато!!
У мене все добре, сподіваюся у вас теж. Передайте моїм братам, що служити в морській піхоті за контрактом набагато цікавіше, ніж у нас в селі. Нехай швидше йдуть служити.
Підйом тут не 4, а в 6 ранку. Спочатку було важко, але мені вже майже подобається вставати так пізно. Скажіть Сашкові і Кольку, що перед сніданком тут треба просто заправити ліжко і навести порядок – не треба годувати худобу, колоти дрова, розпалювати піч, носити воду, готувати їжу. Тут є гаряча вода.
На сніданок дають багато смачного – сік, каша, масло, тушонка – але немає нормальної їжі – каші з маслом і справжнього молока, тому не завжди наїдаюся. Але завжди можна сісти між двох міських хлопців, які п’ють тільки каву. Їх порцій і моєї цілком вистачає до обіду. Тому міські такі слабаки!
А ще бувають “марш-кидки”. Сержант каже, що це для тренування. Раз він так вважає, то я не заперечую. “Марш-кидок” – це приблизно як у нас від будинку до магазину, але ці кидки раз в тиждень, а не так ти мама мене посилала в магазин кожен день. Після цього міська хлопці падають зі стертими ногами, і нас везуть назад у вантажівці. Місцевість тут непогана, але занадто рівна.
Сержант – це приблизно як вчитель у школі, іноді бурчить. Капітан – директор школи. Майори і полковники, як голова в сільраді, бухають, а у вільний від синьки час в основному зайняті своїми справами і нас не чіпають.
Сашка і Колька помруть від сміху, але я тут кращий стрілок. Не знаю чому – мішені розміром майже як вовк, але не бігають і навскидку стріляти не треба. Все що треба зробити – лягти на плащ-палатку зручніше і вистрілити! Не треба навіть набивати патрони порохом і дробом – їх привозять уже готові. Щомісяця дають гроші, називають зарплатою за контрактом. В місяць дають, як в селі за 4 місяці. А ще тут є магазин і пряники в ньому свіжі і їх не треба розмочувати а ковбаса виявляється на колір рожева, а не зелена.
Нехай Сашка і Колька поквапляться, поки ніхто не знає яка тут халява!
P.S. До речі – посилаю вам 5000 грн. на ремонт сараю і мамці на зуби.
Ваша дочка Галина
Автор: Олексій Морозов