Шлемкевич Микола Іванович

Микола Іванович Шлемкевич – український філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч, дійсний член НТШ і УВАН. Дослідник історії української культури, зокрема, літератури та філософії.

                                     

1. Життєпис

Народився 27 січня 1894 року в с. Пилява, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна, в сімї священика УГКЦ о. Івана Шлемкевича – пароха с. Пилява, з кінця 1890-х рр. – сіл Сновидів, Возилів і довколішніх хуторів усі – Бучацький повіт. Мати – Ядвига, з Бучацьких. Бабуся по матері – Вільгельмина Камбефор. 

Навчався в Бучацькій державній зокрема, з відзнакою закінчив 5-й клас у 1909 році, закінчив гімназію у Львові в 1912 році. Перша світова війна перервала його студії у Віденському університеті – він повернувся в Галичину, де 1915 року його заарештували, потім вивезли російські окупанти на Сибір. 

З 1917 р. в Києві. 1918 – 1919 – секретар редакції “Робітничої газети”, вчитель сільських шкіл Звенигородщини. 

1919 – виїхав до Відня. Філософську освіту здобув у Віденському університеті 1923 – 1926. 

16 липня 1926 – захищає докторат про боротьбу за суть філософії на переломі ХІХ і ХХ ст. Під псевдонімом М. Іванейко почав друкувати у 1926 році в “Літературно-науковому віснику” нариси на тему української духовності. У ЛНК зявився цикл його подорожніх нарисів “Вітер” 1928 – 1930. 

У 1928 – 1929 мав філософські студії у Сорбонні. 

Повернувшись до Львова, разом з Дмитром Палієвим засновує Фронт національної єдності ФНЄ, ідеолог та член проводу, співредактор журналу “Перемога” 1933 – 1939, член редакції газети “Українські вісти” 1935 – 1939, тижневика “Батьківщина”. 

У 1934 в серії збірки НТШ вийшов головний його твір “Філософія”, перевиданий 1981 року в Записках НТШ під назвою “Сутність філософії” ред. Олександер Кульчицький. 

1941 – 1944 – головний редактор “Українського видавництва” Краків – Львів; водночас – співредактор місячника “Наші дні” Львів, працює в УЦК, з 1943 – член політради при Президії УЦК.

                                     

1.1. Життєпис Еміграція

З 1945 біженець у Німеччині: вчитель української ґімназії в Берхтесгадені; учасник: реорганізації Українського державного центру, створення Української Національної Ради, видання Енциклопедії українознавства; співредактор ж-лу “Проблеми”, “На чужині” тощо. У Відні та Мюнхені – співзасновник і заступник голови екзекутивної ради УНР та член МУР. 

З 1949 в США м. Елізабет, потім Кренфорд біля Нью-Йорку. Продовжує громадсько-публіцистичну діяльність і співробітництво в “Енциклопедії Українознавства”. 

1950 – співзасновник Союзу українських національних демократів СУНД, 1953 – 1966 – засновник і редактор журналу “Листи до приятелів”. 

1956 – засновник вид-ва “Ключі”, в якому друкував журнал “Листи до приятелів”, власні й інших авторів книжки. Спільно з Т. Лапичаком заснував Український публіцистично-науковий інститут 1961, завданням якого було стежити за матеріалами про Україну в чужих виданнях і спростовувати фальшиві інформації на наукових засадах. 

Панахида за померлим відбулася 17 лютого 1966, священики побоялись її відправити.

                                     

2. Творчий доробок

Крім численних статей у галицькій та діаспорній пресах, випустив у світ між роками 1946 – 1958 рр. книжки на теми української культури та політичної думки: “Українська синтеза чи українська громадянська війна”, “Загублена українська людина” 1954 р., Нью-Йорк, “Галичанство” 1956 р., Нью-Йорк, “Верхи життя і творчости” 1958 р., Нью-Йорк. Головна філософська праця – “Філософія” 1934 р., перевидана в другому виданні як “Сутність філософії” 1981 р. в її основу лягла докторська дисертація автора.

                                     

3. Філософські погляди

Провідною ідеєю філософії Миколи Шлемкевича було шукання правди істини. Переконаний ідеаліст, прагнув до здійснення ідеалів Т. Г. Шевченка і І. Я. Франка про добро, правду і красу, за нову українську людину, озброєну ідеєю національної свідомості й соборності, шукав нових доріг для українського суспільства, для його морального зміцнення і державного оформлення. 

Як прихильник демократичних принципів, високо цінував публіцистику і пресу як основу народоправства. Як філософ досліджував проблеми типології, зокрема, психоетнічного портрету сучасного українця. Книга “Загублена українська людина” 1954 стала підсумком інтелектуальних пошуків ученого, котрий вірив, що в умовах незалежності й свободи його народ здатен стати у лави цивілізованих і гідних оптимістичного майбутнього. 

На жаль, його погляди не поділяли не тільки чимало “номенклатурних радянських українців” та журналісти проплачених опонентами видань, а й представники української діаспори.



 
                                     

4. Джерела

  • Життєпис д-ра Миколи Шлемкевича // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. – Ню Йорк – Лондон – Париж – Сидней – Торонто: НТШ, Український архів, 1972. – Т. XXVII. – С. 163 – 169.
  • Дальний Марян. Наш Микола Шлемкевич // Вибране: Люди – події – коментарі. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007. – С. 287–290.
  • Головин Б., Мельничук Б. Шлемкевич Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат “Збруч”, 2008. – Т. 3: П – Я. – С. 644. – ISBN 978-966-528-279-2.
  • Бойчук Б. Микола Шлемкевич // Спомини в біографії. – К.: Факт, 2003. – С. 93.
  • Р. С. і С. Г. Шлемкевич Микола // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. – Париж – Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 – 1955. – Т. 10. – С. 3877.
  • Горинь В. Шлемкевич Микола Іванович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К.: Наукова думка, 2013. – Т. 10: Т – Я. – С. 643. – 784 с.: іл. – ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Абліцов В. “Галактика “Україна”. Українська діаспора: видатні постаті” – К.: КИТ, 2007. – 436 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. – 516 с.
  • Encyclopedia of Ukraine. – University of Toronto Press, 1993. – Vol. IV. англ.
  • Костюк Г. Микола Шлемкевич // Зустрічі і прощання: Спогади. – К.: Смолоскип, 2008. – Кн. 2. – С. 320–323.
                                     

5. Література

  • Демяненко Б. Шлемкевич Микола Іванович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець голова, Ю. Шаповал заст. голови та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – С. 785. – ISBN 978-966-611-818-2.
  • Шлемкевич, Микола Іванович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук гол. редкол. та ін. – Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України: Абрис, 2002. – С. 723. – 742 с. – 1000 екз. – ББК 87я2. – ISBN 966-531-128-X.
                                     

6. Посилання

  • Шлемкевич Микола Іванович // Шевченківська енциклопедія: – Т.6:Т – Я: у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. – Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. – С. 981-982.
  • Загублена українська людина – Микола Шлемкевич | Аудіокнига

Article Source:

Wikipedia: Шлемкевич Микола Іванович

Шлемкевич М. Сутність філософії книга завантажити