о. Теодор та о. Пантелеймон: «В чудо потрібно вірити кожен день»

Досить символічно, що наша зустріч відбулась у такий святковий час — День Святого Миколая. Це пора добра та доброзичливості. Пора дарунків та тепла. Пора, коли віриш у чудо.

Розмовляємо з о. Теодором Нагорняком — ігуменом Бучацького монастиря та о. Пантелеймоном Саламахою — в.о. директора ліцею ім. Святого Йосафата.

Доброго дня. Слава Ісусу Христу. Нещодавно відбувся Ваш візит у ФГ “Гадз”. Розкажіть, будь-ласка, про це. Що передувало події?

– (о. Теодор) Вітаю. Слава навіки Богу. Ми відвідали Петра Івановича Гадза на його запрошення. Була проведена екскурсія на господарстві. В часі розмови при смачній каві та доброму соці, ми розповіли про наш ліцей та сучасні виклики, які зустрічаються у житті навчального закладу зі всіма проблемовитоками.

– (о. Пантелеймон) Я перший раз на такому підприємстві і було надзвичайно цікаво, як воно функціонує. Ми мали певні діалоги з Петром Івановичем, що стосується можливої допомоги. Є різні виклики сьогодні реорганізацій та реформацій шкіл в Україні. Зараз у ліцеї навчається 121 дитина. Своїми силами, щоб це все забезпечити направду є тяжко. У цьому моменті ми попросили фінансової допомоги, по мірі можливості, на шкільну матеріальну базу. Насправді є велика потреба осучаснення. За рахунок чого живе школа? Зарплату дає держава, певні фінанси дає монастир. Нажаль, ми не можемо все до кінця профінансувати самостійно, тому шукаємо додаткових джерел.

Зараз колегіум став ліцеєм. Весною-літом цього року ширились чутки про майбутнє закладу.

– (о. Теодор) Засновником є Бучацька ОТГ. Раніше вважались засновниками Бучацька районна рада та співзасновником — монастир Чесного Хреста Господнього. Дехто із інших неофіційних джерел сіяли якісь різні сумніви щодо існування закладу. Десь, певно, у травні назріло таке питання, що ліцеї, які створяться будуть підпорядковані лише обласним відділам освіти. І тому ми о. Іринеєм звертались із проханням, щоб нас прийняли на баланс утримання Тернопільської адміністрації. Через декілька місяців закон змінився і дозволив територіальним громадам мати в підпорядкуванні ліцеї.

Тобто, тепер можна бути впевненим у якісь стабільності закладу?

– (о. Пантелеймон) Так. До 2027 року спокій є. Але для того, щоби в подальшому було можливе існування нашого ліцею потрібно показати реформи. Мати в наявності матеріальну базу, удосконалення навіть тих самих кабінетів: хімічний, фізичний біологічний, комп’ютерний та ін. Це буде передумовою подальшого розвитку ліцею. Для наших фінансових сил – це насправді важко. Тому, ми хочемо подякувати Петру Івановичу за гостинність та допомогу!

Як це не прикро звучить, а майбутнє навчального закладу залежить від його матеріальної самодостатності?

– І не тільки!

– (о. Теодор) Це вимога Міністерства освіти. Мусить бути певна кількість класів, учнів. гімназії, ліцеї, що кому підпорядковується. Повинна пройти реформа до завершення.

– (о. Пантелеймон) Один з таких елементів — будуть закриватись школи, котрі не мають кількості учнів. Нашою відмінністю є те, що зараз називається пансіоном для проживання. В нас це є досить гарно поставлено. Скажімо, діти, які з дальших сіл і їм тяжко доїжджати, вони тут залишаються, проживають та харчуються. Це має велике значення.

– (о. Теодор) В нашому навчальному закладі навчаються діти не тільки із Бучацької ОТГ, а з різних куточків Тернопільської та інших областей. Чужих дітей не буває — це все наші діти та діти Божі.

Ми сьогодні розмовляємо у таке величне свято (ред. День Св. Миколая). Декілька слів побажань для читачів, вірян.

– (о. Пантелеймон) Всі ми чекаємо того свята Святого Миколая. Хочеться всім побажати, як вчив Св. Миколай — бути милосердним, бути добрим. Бути ввічливим, вміти сказати добре слово. Вміти подякувати. І не тільки у день свята, а робити постійно. Людина тоді відчуває, що є потрібною; знає, що хтось з нею є поруч, скаже добре слово. Насправді хочеться побажати, щоби посеред нас слова подяки, слова перепрошення мали місце в житті. Із заступництвом Святого Миколая дасть Бог нам всім сили перемогти те, з чим сьогодні зустрічаємось. Це війна, це неспокій, викликаний пандемією. Бажаю миру, любові і віри в краще!

– (о. Теодор) Якщо вийти ввечері на небо, то астрологи бачать різні зірки. Ми бачимо тільки великі, а там є більші, менші і дуже маленькі. Так само є в житті людини: є Святі, яких видно; є такі яких не видно, а вони є святими і вони роблять різні діла милосердя, справедливості. Святий Миколай не був ані українським святим, ані єпископом з Бучача, але його всі знають, люблять. Навіть не християни. Святість Миколая кличе нас до такої впевненості в творенні добра. Не тільки у день свята, а на протязі цілого року. Коли справу робити конкретно з ціллю, навіть невидимо, то ця справа є Божою і триватиме довго. Таких людей, різних добродіїв є багато і в нашому народі, які стараються робити і для монастиря, для освіти і українського середовища.

Мабуть, потрібно вірити в чудо…

– (о. Теодор) Так, потрібно, бо воно є кожен день. Зробити добро комусь — це вже є чудо! Таким, хто хоче щось робити на Бучаччині — це Петро Іванович Гадз. Цієї роботи багато. Можливо вона дещо ззовні, але, переконаний, то є щиро. Ця допомога буде дітям, старшим і ми це бачимо. Хоче зробити, допомогти — це все буде на славу Божу!

– Я Вам дуже дякую за розмову. Слава Ісусу Христу!

– Слава навіки!