Таємнича історія села Осівці. Частина друга: “Походження назви села Осівці.”

Це питання ми розглядатимо на рівні версій, і наукових, і найфантастичніших, і тих, які здаються примітивними, включаючи і про смугасту комаху))) Це версія перша. Наприклад, Б. Чепурко вказує на можливе походження назви села від слова осіянка-бджолина матка.
 Спробу пояснити походження назви села  вперше зробив Т. Кунзик у своїй праця Путівник по Тернопільському воєводству 1928 р. Він пише, що давня назва села була Гашовче (перекручення, яке не відповідає першоджерелам ), а з 1672 р., з часів польсько-турецької війни село отримало назву Оссовче від турецького слова osso, що означає кістка..

Насправді, на турецькій мові слово кістка звучить – “кемік” ( можете перевірити по перекладачу). Osso, що означає кістка, насправді, італійського походження. Слово os, із тим же значенням – кістка є також в румунській мові. Як пояснити таке нестикування. Справа в тому, що основним джерелом інформації в першій третині ХХ століття про  історію села Осівці для авторів краєзнавчих видань були свідчення тодішніх власників с. Осівці польських панів родини Ценських. Зокрема, Вітольд Ценський захоплювався історією і любив працювати в архівах. Відомо, що він спілкувався з українським археологом, вченим НТШ Ярославом Пастернаком, польським істориками Сулимирським та Т. Кунзиком.

У пізнішому часі у 1994 р. Роман Афтанази у книзі “Історія резеденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої” Т. 7  знову ж таки посилається на інформацію отриману від родини Ценських, описуючи їхній палац у с. Осівці та коротко історію села.

 У 1925 р. Анеля Ценська-дружина Вітольда побувала в Італії. Саме там, знайомлячись з італійською мовою, вона звернула увагу на слово оссо і пов’язала його з походженням назви Осівці. 

Наступну спробу пояснити етимологію топоніму Осівці здійснив Богдан Чепурка-український поет, уродженець с. Осівців  у статті “Осівці-символ осілості: реконструкція топоніма”.  Б.Чепурко у звучанні назви села відчуває відлуння давніх запеклих битв. Одну із версій походження назви села він виводить від старослов’янського слова ость, що також означає кістка. “Народна пам’ять свідчить про якісь великі битви – доленосні для автохтонного населення”, – пише Б. Чепурко. Справді, с. Осівці не обійшла польсько – турецькпа війна 1668-1772 р., після якої деякий час польсько-турецький кордон проходив по р. Стрипі, що перетинає село. Єва Ценська – Федорович у книзі “Незапланована подорож” та Т. Кунзик свідчать про те, що ще в 20-30 рр. ХХ ст. над р. Стрипа зберігалися прикордонні турецькі стовпи. 

В селі також точилися бої І світової війни. На Горі знаходиться забутий австійський цвинтар загиблих у цій війні,  про який зараз нагадує тільки одинокий хрест. Імена захоронених не збереглися.  

А ІІ світова війна повністю зруйнувала село, оскільки по р. Стрипі проходила радянсько-німецька лінія фронту. 

Скільки інших битв та  війн бачило село з давніх-давен?  Ця інформація уже загубилася в історії.  Тут трагічні зіткнення, катаклізми, війни були завжди, бо Осівці-це стратегічний населений пункт. За повідомленням Б. Чепурка на горі Бручевиці при видубутку вапняку сипалися кістки. Можливо там було череповище. Крім людських кісток, траплялися останки динозаврів та доісторичних риб-сліди всесвітнього потопу часів Ноя. Старожили свідчать, що при будівництві церкви (зараз УАПЦ ) знаходили кістки велетнів. У античних легендах відлунням до нас дійшли відомості про надлюдей, які народжувалися від зв’язку так званих богів із людьми і відзначалися надприродною силою та велетенським ростом. Наскільки б  це нам не здавалося неймовірним, але у кожній легенді є сліди правди. Тому не будемо відкидати це свідчення народної багатовікової пам’яті як бабусину баєчку. Наприклад, у Біблії говориться про ніфілімів-жорстоких і сильних нащадків павших ангелів і напівлюдей-напівбогів, – які наповнили Землю злом. А Біблія -це єдина книга на планеті, якій можна довіряти повністю, оскільки вона-слово Бога. Схоже, що наша місцевість була заселена ще до Ноєвого потопу.

Отже, друга версія походженя назви села: від старослов’янського “ость”, що означає кістка як символ людських втрат під час воєн. Її підтримують Т. Кунзик, Б. Чепурко, Є. Ценська – Федорович.

Б.Чепурко вважає, що назва поселення має дві основні лінії потрактування: поле поховань, поля пам’яті та споконвічна смуга осілості хліборобів. Він згадує племена осів-оросів-росів-русів-русенів-русинів. Зокрема про осів, які мешкали на схід від германців подає інформацію Тацит (52-120 рр.) Вони жили на заході сучасної Словаччини і називали себе остами, тобто східняками. Римляни дотримувалися їхньої першоназви оси-осілі (osovie- символ осілості). Оскільки територією України пересувалося багато кочових племен, які займалися скотарством, жителі поселення на відміну від них назвали себе осілими-осівцями. Одна із старих версій села звучить як Уссівці-усістися, поселитися на  одному місці, перейти до осілого способу життя. Слова осад, посад, оселя, оседок, осідок-вірогідні основи, від яких могла піти назва села як символу осілості. Одне із значень слова оселя-селище, поселення, село. Тобто село назвали Селом.))) Отже, третя версія походження назви села у розробці Б.Чепурки містить у собі селітебні основи, що вказують на осілий спосіб життя  місцевого населення (оси-осілі).

Як відомо, осілий спосіб життя передбачає заняття хліборобством. Оскільки землероби були мирним населення, вони, як правило, ставали об’єктом завоювань кочовиками. Завойовникам та правителям підкорені осілі землеробські племена платили осип- данину зерном.  В томонімі Осівці виділяється корінь сів. Назва співзвучна із словами сівба, сіяти, осига-стоколос житній, осить-сушарня для снопів. Всі терміни вказують на хліборобський характер походження назви села. Отже, згідно із четвертою версією у авторстві того ж Б.Чепурки (кому ж як не осівчанам займатися проблемою етимології топоніма малої батьківщини) назва села походить від сіяти-займатися хліборобською працею.

На звучання назви села вплинули також етнічні мотиви номінації. Зокрема, у 1936 р. в Осівцях були виявлені  випадковим чином давні горщики, дослідженням яких зайнялися історики-археологи Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові. Їх дослідив і описав український історик Смішко, який датув знахідку ІІ ст. до н.е. Інший український дослідник Я.Пастернак відніс їх до липицької археологічної культури, яку, на його думку, представляли племена  костобоків. Частина істориків вважають костобоків дакійцями, інші – до слов’янами. Після походу на Римську імперію землі костобоків розорили вандали і вони поселилися між Дністром і Прутом. Назва племені пішла від двох слів: кості і боки. В даному випадку не писемні джерела, а археологічні знахідки, свідчать про те, що назву селу Осівці дали давні предки місцевого населення -предстаники етносу костобоків.

Крім того,

село за часів феодального права було резиденцію представників польської шляхти. Оскільки населений пункт став оселею знатного роду, його “посілістю”, від цього утворилася назва Осівці- осісти, осідати.Це п’ята версія, що стосується сучасного звучання назви села. 

Проте не забуваймо, що номінація села неодноразово змінювалася. І перше відоме найменування поселення звучить як Буссовче (якщо це не перекручений варіант назви, яка в усній мові звучала по-іншому).

Не виключено, що стародавній варіант імені села пов’язаний з бузьками (діалектна назва лелеки), як символами вирію. У слов’янських язичницьких віруваннях вирій був місцем перебування предків, всіх, хто помер та загинув в боях.

Корінь слова “бус” наводить ще на одну версію походження назви Буссовсе. Відомо, що у слов’ян був вождь Бож або інший варіант його імені Бус.  Єдиний раз про нього згадує історик Йордан у праці Історія готів як вождя антів кінця 4 століття. У даному випадку Бус-це власне ім’я правителя. Проте існує думка, що бус -це титул. У кожного слов’янського племені був свій бус-вождь. Звідси і Буссовче – це поселення, де знаходиться ставка місцевого вождя, який контролює довколішні землі.

Ідею про те, що населений пункт був адміністративним центром округи  підтверджує наступний варіант назви села – Войтовче похідний від слова війт.  Війт (пол.wojt, woyt ) -намісник правителя, керівник місцевого самоуправління. У приватних населених пунктах війти призначалися власником або обиралися громадою. За свою службу війт брав частину податків. У Галичині 1921-1939 рр. війт був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці – гміни. 

Оскільки війт означає в перекладі із латині ” покликаний на допомогу”, то можливо сусідні племена назвали жителів села войтівцями-тобто союзниками, які прийшли їм на допомогу у боротьбі з ворогом.

Ще одним чинником, який вплинув на звучання назви села у формі Войтовче стало існування на території населеного пункту  монастиря чернечого Ордену домініканців із 13 до кінця 15 століття. Про це повідомляє  Роман Афтанази у праці “Історія давніх резиденцій на окраїнах Речі Посполито”ї і Єва Ценська – Федорович у свої книзі “Незапланована подорож”. На чолі домініканського монастиря, згідно з німецьким правом, стояв  Ortsvoqte – пристав, війт у чернечих маєтках з окремими монастирськими комплексами.  Тому на позначення місця, яке знаходилося під владою 

Ortsvoqte-домініканмького війта,  у документах вживається полонізована назва села Войтовче.

Наступна номінація села Госовче або Гусовче, Гвсовче. 

До нашого часу збереглися перекази про те, що в село приїзджав великий князь Київської Русі Володимир (980-1015 рр.) Він зупинявся біля джерела над р. Стрипою (недалеко від теперішнього моста). Тут знаходився його погост-гостинний двір і місце збору данини. Сюди він навідувався раз в рік з метою збору полюддя  з довколішніх поселень. Від слова погост-гостинний двір князя, і пішла назва Гостовче і інші її перекручені форми Гусовче і Гвсовче.

Старослов’янське “гост” вживалося також у значенні “місце, де відбувається торгівля”.

Крім того через село проходила важлива дорога до Бучача,Чорткова та інших міст, як говорять і зараз місцеві жителі – гостинець. Тому і Гостовче-село через, яке проходить важливий шлях.

Цим шляхом не завжди приходили з миром. У кінці 15 – на початку 16 століття село багато разів спустошувалося турецько-татарськими набігами. В результаті набігів повністю був зруйнований також місцевий домініканський монастир, а вцілілі монахи розбіглися.

У перекладі з грецької мови hosia-означає порятунок. Люди, які врятувалися від страшної навали, могли назвати себе госіянцями, осіянцями, тобто врятованими. 

Першооснова, яка вчувається У вимові Гусовче та привертає увагу гус-гуси.  Село розкинулось вздовж річки Стрипи-зручного місця для розведення водоплаваючої птиці. Тому у селі завжди було багато гусей. Великих клопотів вони не завдають: зранку до вечора на річці, самі йдуть, самі приходять, харч шукають на лузі, а в господарстві значна підтримка. Слово “гуска” ввійшло у нашу мові із сармато-скіфських мов і означає “суха”. Можливо іранські кочівники, не знайшовши тут  паші для своєї худоби, охрестили місцину “Гусовче” -суха (земля). В пам’яті відразу спливають вигорілі осівецькі пасовиська посеред літа.

Наведені варіанти старих назв села відображають польське звучання топоніма для якого характерне закінчення -owce. Воно є наслідком полонізації і до українського словотвору ніякого відношення немає. В українській вимові вживається закінчення -івці. Мриглод М. доводить, що найчастіше поселення із закінченням -івці отримують назви від імен засновників поселення і фундаторів. Наприклад, Осія, що означає спаситель-Осівці. Проте Бучко Д. відзначає здатність суфікса -івці творити моделі від будь-яких основ. Суфікс -івці також вживається на позначення групи людей, які поселилися на даній території за певним признаком. Бучко Д. виявив, що найбільше назв на -івці  утворилися в 15 столітті.  До речі,  перша документальна назва про Осівці відноситься саме до цього століття (1421 р.) В етнічному відношенні населені пункти із кінцевим -івці характерні для східнослов’янського ареалу, заселеного тиверцями, уличами та білими хорватами. К. Тищенко вважає, що назви населених пунктів на  -івці характерні для мешканців іллірійського та фракійського походження. Ці дві версії не протирічать одна одній, оскільки тиверці, як вважають вчені, походять від фракійської групи народів.

Для отримання повної картини з  питання походження назви села Осівці  звернемося також до висновків науковців, які працювали над етимологією населених пунктів з подібними основами. Н.Сокіл досліджувала назву поселення Осовня. На її думку, аналізований номен означає схил гори повернутий до сонця. За твердженням Є. Посоцької-Черняхівської Восовня – це місце розташоване на сході. Білоруський дослідник Жукевич В. заперечує тезу російського вченого І. Срезневського про те, що Осовец походить від осов-зсув, оскільки на грунтах, схильних до зсуву село не може існувати. Доктор філологічних наук Шульгач В.П. виводить назву Осівці від породи дерева осики. Топонім вживається на позначення жителів осової місцевості, тобто місцевості порослої осикою. У білоруській мові  аса означає осика, у праслов’янській оса – осина, осокір за трактуванням дослідників Шульгач В., Жучкевич В., Вербич С. 

Сіл із назвою Осівці в Україні існує три, в Білорусії – 80, топоніми з подібним звучанням Осовци, Асовци зустрічаються в Росії та деяких слов’янських державах. Кожне із них має свою індивідуальну, давню і неповторну історію, яка не могла не вплинути на формування топоніма. Наприклад  назва с. Осівці в Житомирській області походить від прізвища власників села панів Оссовецьких. Але це вже зовсім інша історія…

Тепер коротко зберемо до купи всі версії походження назви села Осівці:

Від слова

1.оса-комаха,

2.ость -кістка,

3.оси – осілі,

4. сіяти,

5. від імені Осія,

6.осіянка-матка у бджіл,

7. осика,

8.бузьки,

7.бус-вождь,

8.війт,

9.войтовці-покликані на допомогу

10.ortrvoqte- війт домініканмького жебрущого ордену,

11.погост-гостинний двір князя,

12.гостинець-дорога

13.hosia-порятунок

14 осовня-схил гори повернутий на схід

15.восовня – місце розташоване на сході

16.осов – зсув

17.костобоки

18.гуси-Гусовче.

19.оселя-місце поселення знатного роду;

20.східняки.

21.гост-торжище.

22.гуска-суха (земля)

Немало версій получилося. Вибирайте кому яка подобається ))) Всі ці номінації накладалися, впливали одна на одну, поки не викристалізувалася сучасна назва села ОСІВЦІ. 

Але чи таємниця походження назви села перестала бути таємницею?

Ольга Созанська

Інформація взята із сайту http://ossowce.blogspot.com/

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 1054 - Today Page Visits: 1