«А верба над грай–водою — Наша пісня, наша доля. Хай завжди мене верба Та й додому поверта…»

«А верба над грай–водою — Наша пісня, наша доля. Хай завжди мене верба Та й додому поверта…»
Для тих, хто пам’ятає, як українську вербу оспівували на початку 1970-их. Повсюдно і без акценту.


Юрій Рибчинський: “Не раз траплялися випадки, коли зверхність росіян зашкалювала, вони казали, що не розуміють нашої мови. Це парадокс: не треба бути філологом чи поліглотом, це треба не мати слуху, щоб не зрозуміти українську пісню, від народної — до сучасної».
«Верба» була написана під впливом «Червоної рути». Хоча композитор Едуард Ханок тоді ще не був знайомий з Володимиром Івасюком, уже згодом вони відносно здружилися, але всі на той час в Союзі хотіли писати українською мовою.
«Одна з найприємніших сторінок мого життя пов’язана з Івасюком. Володя завжди залишався песимістичним оптимістом. У нього кровоточило щось, — вважає Едуард Ханок. — У 1975 році ми з Володимиром Мулявіним їхали в Трускавець лікуватися. Зупинилися у Львові, у Володі Івасюка. Через тиждень довелося звідтіля втікати, адже «Мулю» так «гостинно» зустріли, що можна було взагалі «коньки» відкинути. Володя був великодушною і гостинною людиною. Слава і популярність — страшна річ, і не кожен може проти неї вистояти і не зламатися. Мені це вдалося з допомогою сторонніх людей, Івасюкові не пощастило. Це був молодий самородок. Мені донині шкода однієї речі — те, що він вступив у консерваторію. Для Богом обдарованих студентів у вузах необхідні спеціальні програми. Я ще тоді розумів, що консерваторія зіпсує Володю, він надто чесно до неї підійшов. Та долі не обминеш… З Юрою Рибчинським «Вербу» ми написали чисто випадково. Час підтвердив, що з того, що ми з ним пізніше писали, нічого путнього не народилося. Ось так є. Мені давали багато українських текстів, але, знову ж, несумісність з авторами не давала ніякого розвитку. З кінця 1967–го жив у Кривому Розі, а потім — у Дніпропетровську, і,звичайно ж, хотілося щось написати українською. Ось так мені пощастило на вдалий вірш Юрія Рибчинського. Народився милозвучний шлягер».

Біля млина — калина,
Біля ставу — верба.
Біля тину — дівчина,
Біля серця — журба.

Та калина чарівна
І вночі не засне,
Та дівчина — царівна,
Що чекає мене.

Приспів:

А верба над грай–водою —
Наша пісня, наша доля.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.

Розквітає калина,
Зеленіє верба.
Моя пісня прилине,
І зникає журба.

Знов калина чарує
Мої сонячні дні.
Знов дівчина дарує
Своє серце мені.

Приспів.

 

Автор публікації Михайло Маслій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 355 - Today Page Visits: 2