«На початку 1980–их я не тільки грав на підмінах, а й навіть був у штаті (отримував офіційно заробітну плату) в бучацькому ресторані «Замок», — про незабутні часи своєї молодості згадує священик парафії Святої Трійці американського міста Бенселвіл, штат Ілліонойс, Богдан Калинюк. — Був тоді як британський ударник і співак з групи «Genesis» Філ Коллінз. Та й переспівав, мабуть, все–таки більше, бо страшенно люблю співати. Чого і що тільки не було в моєму багатющому репертуарі?! Знав, видавалося, все. Жодної відмови клієнту в моїй практиці лабуха не було. Правда, більше тягнуло до пісень рідною мовою. Іноземного тоді не було нічого.
Ось тоді спробував писати власні твори. Хто пам’ятає ті часи, той відразу ж згадає популярну пісню «Бучачанка», яку ми співали з Петром Гадзом не тільки в ресторані. Без неї не обходилися й весілля в наших краях, не кажучи про наші дружні вечірки.
Коли приїжджаю до Бучача, нам нікого не треба: я і — він. Найголовніше — щоб Петя взяв баян у руки! Видається, що можемо тижнями співати, не повторюючись. Він просто — молодець, перлина! Як для мене, так і для України! І чи не перша з пісень для нас — наша «Бучачанка»!
Ніколи не встидаюся сказати парафіянам, що грав на весіллях і в ресторанах. Навпаки, горджуся тим! Завжди поєдную свої погляди і пройдене з діяннями царя Давида, який написав Богові псалтир. Не був би він музикантом, не був би музично здібним, церква не мала б стільки гімнів, присвячених Богові та Ісусові Христові: прихід Месії–Спасителя, а як оспівав пророцтва, залишив псалми покаяння. Музика завжди була невід’ємною з Богом. Недаремно в нашому народі побутує істина — вище пісні лише молитва! Той, хто співає, той подвійно молиться в церкві».

Бучачанка

(варіант Богдана Калинюка)
(вірш і музика Богдана Калинюка).

На горі де сосни мов сестриці.
Де дроти співають на вітрах.
Де птахи літають сизокрилі.
Там живе красуня чарівна.

Приспів:

І без неї жити я не зможу,
Як верба не зможе без води.
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко,серце ти моє.
І без неї жити я не зможу,
Як верба не зможе без води.
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко,серце ти моє.

Це для тебе, і ліси і гори,
І для тебе лиш співаю я.
Це для тебе вранці квітнуть зорі,
Бучачанко, мила ти моя.

Приспів.

Осінь листям попрощає літо.
І хурделицею пролетить зима.
Ми одружимось з тобою, бучачанко,
І звінчає нас обох весна.

Приспів.

 

Бучачанка

(варіант з пам’яті Лілії Прокіпчук)
(вірш і музика Богдана Калинюка).

На горі, де сосни як сестриці,
Де пташки співають на вітрах.
Де пташки співають сизокрилі,
Там живе красуня чарівна.

Приспів:

І без неї жити я не зможу,
Як верба не зможе без води.
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко,серце ти моє.
І без неї жити я не зможу,
Як верба не зможе без води.
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко,серце ти моє.

Це для тебе, і ліси і гори,
І для тебе лиш співаю я.
Це для тебе вранці квітнуть зорі,
Бучачанко, мила ти моя.

Приспів.

І без неї жити я не зможу,
Як верба не зможе без води.
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко, серце ти моє.

На горі, де сосни як сестриці,
Де пташки співають на вітрах.
Де пташки співають сизокрилі,
Там живе красуня чарівна.

Приспів.

І без неї жити я не зможу,
Як верба не зможе без води.
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко, серце ти моє.
На-на-на, на-на-на, на-на-на-на-на,
На-на-на, на-на-на, на-на-на,
Називав її я бучачанкою,
Бучачанко, серце ти моє.