Шмуель Йосеф Аґнон Нобелівська промова, 1966 р., Стокгольм.

«П’ятилітній написав я свої перші вірші. Від туги за батьком. Сталося так: мій батько поїхав кудись у справах, я тужив за ним і склав вірші. Відтоді склав я чимало віршів, та від них не лишилось нічого. Батьківська оселя, де лишив я цілу кімнату рукописів, згоріла за першої війни, й з нею згоріло все, що я там лишив. [5] І молоді майстри, кравці та шевці, що, працювавши, виспівували мої вірші, загинули в першій війні. А хто не загинув у першій війні – дехто похований живцем зі своїми сестрами в ямі, що самі собі вирили за наказом ворога. А більшість згоріла в печах Освєнциму зі своїми сестрами, що своєю вродою прикрашали наше місто й ніжними голосами наспівували мої вірші».

[5] Пiд «батькiвською оселею» Аґнон має на увазі галицьке містечко Бучач бiля Тернополя.

Шмуель Йосеф Аґнон

Нобелівська промова,

1966 р., Стокгольм.

Михайло Маслій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Total Page Visits: 299 - Today Page Visits: 1