Життєва стезя Романа Павловича – багата й розмаїта. Він пройшов доволі тернистий шлях до вершин педагогічної науки: довелося пережити важкі воєнні й повоєнні роки, тоталітарний режим, але назавжди залишився палким прихильником української національної ідеї. Навчався в Івано-Франківському педагогічному інституті, аспірантурі Науково-дослідного інституту педагогіки України в Києві, пізніше працював на різних посадах та кафедрах університету: старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедри. Професор належав до плеяди видатних учених-етнопедагогів, ініціював та очолив новостворену кафедру народознавства (пізніше українознавства) щена зорі Української незалежності. 

Коротка біографія:

Народився 22.11.1935 р. в с. Пишківці Бучацького району
Тернопільської області.
1941 р. – прийняв перше Святе Причастя.
1942–1944 р. – насильно вивезений разом із родиною на
роботу до Німеччини.
1945 р.–1954 рр. – учень восьмирічної школи в рідному
селі та Бучацької гімназії (Тернопільська обл.).
08.1954 р.–07.1959 р. – студент фізико-математичного
факультету Станіславського (Івано-Франківського) державного
педагогічного інституту.
08.1959 р.–08.1964 р. – учитель фізики і математики Бучацької середньої школи № 2 Тернопільської області.
09.1964 р.–08.1967 р. – аспірант Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР (м. Київ).
12.1969 р. – захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (м. Москва, диплом кандидата наук МПД № 003537).
09.1967 р.–08.1989 р. – старший викладач, доцент кафедри педагогіки, завідувач кафедри наукових основ управління
школою Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника.
01.1992 р. – присвоєно вчене звання професора
(м. Москва, атестат професора ПР № 012969).
09.1989 р.–08.1992 р. – завідувач кафедри педагогіки Івано-Франківського обласного інституту вдосконалення вчителів.
09.1992 р.–09.1993 р. – завідувач кафедри народознавства,
педагогіки Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
09.1993 р–07.2004 р. – директор Науково-методичного
центру ”Українська етнопедагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського університету імені Василя Стефаника;
професор кафедри педагогіки названого університету (за сумісництвом).
1995 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук
України.
16.07.2004 р. – помер.