Надзвичайно важко нині бути молодим, важче, ніж у всі попередні роки, хоча це ніколи не було настільки легко, як властиво думати: так, нелегко знайти зміст життя та віру і твердо боротися за них весь свій вік. Кажуть, непростий нині час. Непростий для того, хто внутрішньо схибив. А коли в людиніЧитати далі…
«П’ятилітній написав я свої перші вірші. Від туги за батьком. Сталося так: мій батько поїхав кудись у справах, я тужив за ним і склав вірші. Відтоді склав я чимало віршів, та від них не лишилось нічого. Батьківська оселя, де лишив я цілу кімнату рукописів, згоріла за першої війни, й зЧитати далі…
Унерухомлене засобами електронної комунікації покоління школярів, яке звикло жити у віртуальному світі, можливо і не знає, що в околиці міста знаходиться настільки романтичне місце, яке десятки років було метою піших і лижних походів тодішніх школярів. Марія Могилянка – дочка молдавського господаря Єремії Могили – була православна і давала гроші дляЧитати далі…
Богдан Лялік виклав в мережу унікальні фото та статтю про Бучач 1916 року.Читати далі…
Навесні 1941 року дев’ятеро юнаків опинились у чортківській в’язниці НКДБ. Протягом двох місяців їх допитували, а згодом, «у зв’язку з військовою ситуацією», без рішення суду, за наказом Наркому СРСР просто розстріляли. Усім страченим було від 18 до 25 років. 10 квітня 1941 року посеред ночі до помешкань шести сімей зЧитати далі…
Іван Георгій Пінзель – найневідоміший з визначних українських скульпторів ХVIII ст. До нині нічого не відомо, хто він, звідки він приїхав до м. Бучача на запрошення Миколи Потоцького. Його перші роботи оздоблювали ратушу цього містечка на півдні Тернопільщини. А потім він працював в селах і містечках Західної України, в томуЧитати далі…
Рукомиш – ще одне цікаве місце в околицях Бучача. Це маленьке село з населенням всього 400 мешканців, відомо завдяки давньому скельному монастирю на березі річки Стрипа. Перша письмова згадка про Рукомиш відноситься до 1453 року. Але вважається, що перші монахи з’явилися тут наприкінці ХІІІ століття, рятуючись від татаро-монгольської навали, щоЧитати далі…
Фото з колекції Галини Вишневської, яка протягом 1947-1955р. працювала у фотосалоні міста ( zbiory Archiwum Historii Mówionej Ośrodka KARTA i Domu Spotkań z Historią, udostępniła Halina Wiśniewska w ramach projektu “KARTA z Polakami na Wschodzie” (sygnatura nagrania – AHM_PnW_0766).) #buczacz_historyЧитати далі…
Згідно з даними Географічного Словника з 1880-1895 років на Бучаччині було 9 римо-католицьких парохій, до яких належали римо-католики з сусідніх громад, саме: Бариш – обслуговував римо-католиків із Пужик, Велеснева Залісся, Зубриця, Озерян і Порохови; Бучач – Заривинці, Звенигород, Зелена, Жизномир, Ліщанці, Медведівці, Нагірянка, Новоставці, Пилява, Пишківці, Підзамочок, Підлісся, Рукомиш, СорокиЧитати далі…
Народився 13.03.1893 р., в с. Сороки, нині Чортківський район — український галицький спортовець, військовик. Один із засновників Спортового Товариства «Україна» у Львові. Народився 13 березня 1893 року в с. Сороках (Бучацького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Бучацького району Тернопільської області, Україна). Походив зі старовинного шляхетського, пізніше частково священичого роду Носковських гербу Лада (герб — з 1401 р.). Навчався у Бучацькій та одній зЧитати далі…
Йшов 1967 рік. Цього року відбувся останній, відомий на сьогодні, бій українських націоналістів із комуністичним режимом. Село Рукомиш, що в Бучацькому районі на Тернопільщині, відоме своїми травертиновими печерами. У цих печерах, починаючи із XVIII століття, усамітнювались монахи. У 40-их роках вже ХХ століття повстанець Михайлецький Юрій в одній із такихЧитати далі…
