У цей день,27 січня, Україна та весь світ вшановує пам’ять жертв Голокосту – мільйонів єврейських жінок, чоловіків і дітей, які загинули від рук нацистів у Другій світовій війні. Лише на українських землях кількість жертв сягає близько 1,5 мільйона осіб.
Згадаймо трішки історії як все було:
Перед початком Другої світової війни в межах сучасної Тернопільської області проживали 125 тисяч осіб єврейської національності.
6 липня 1941 року до Бучача увійшли нацисти. Було створено юденрат, який очолив Мендель Райх, але невдовзі його змінили через недостатню співпрацю з владою.
На початку 1942 року головою юденрату став Барух Кремер. 5 листопада 1942 року до Белжеця було вивезено 1100-1600 осіб, 27 листопада — депортовано 1600-2500 євреїв. 1 грудня було створено гетто. До першої акції депортації до Бучача було переміщено 1600-2500 євреїв з Монастирська, Золотого Потоку, Язлівця. У Бучачі в цей час перебувало близько 8000 євреїв.
У березні 1942 року розпочалася операція Третього рейху “Рейнгард”, яка тривала до листопада 1943 року.
Що відбувалося: контрибуції, відбирання коштів, майна, знищення синагог, цвинтарів. І якраз почалося очищення від єврейського населення. В липні 1943 року Тернопіль проголосили містом, чистим від єврейського населення. В місті було розстріляно близько 28 000 людей. Знаковими місцями, де розстрілювалося у великій кількості населення, є Вишнівець – 6 тисяч осіб, у Чорткові розстріляли 13 тисяч євреїв, у Бучачі – 7 тисяч людей. Місцем страти у Бучачі став пагорб Федір.
Пройшовши через страхіття Голодомору 1932-1933 років, українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу. Ми вчимося на помилках минулого і кожен із нас робить усе можливе задля того, щоб трагедія Голокосту не повторилася в майбутньому.