Підза́мочок – село в складі Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області.
Розташоване на річці Стрипа. Фактично частина міста Бучач.
Населення – близько 1500 мешканців.
Село знамените своїм замком – фортифікаційною спорудою бастіонного типу, пам’яткою архітектури національного значення. Перед мандрівкою доводилось читати, що об’єкт вже багато років стоїть руїною, і яке ж було моє здивування, коли побачив на стінах замку мулярів, які мурували пошкоджені місця. І те, що це робиться в такі важкі для нашої країни часи додає оптимізму.
Назва поселення походить від місця розташування – «під невеликим замком». Перша письмова згадка – 1684 р. як Підзамче. У 1600 р. за сприяння власника навколишніх сіл Яна Кшиштофа Бучацького (Творовського), про що свідчить збережений напис над головною в’їзною брамою (тут також є герби засновників фортеці) закладено замок як допоміжний форпост для Бучацького замку.
У 1676 р. замок зруйнували турецькі війська, відтоді його як оборонну споруду не використовували; частково переобладнали під житло. Француз Франсуа д’ Алейрак, який служив при королівському дворі, описав напівзруйнований замок і спустошені споруди. До 1780 р. належав М. Потоцькому.
З утвердженням 1772 р. австрійської адміністрації фортецю залишили на призволяще. У 19 ст. при замку працювала папірня; стіни твердині розбирали на будівельний матеріал. Донині збереглися високі мури, масивна арка південного в’їзду; є залишки веж, земельного валу, руїни приміщень. 1764 р. село належало Міхалу Антонію Потоцькому і його братові Юзефу. У 1870 р. в Підзамочку проживало 1203 особи. 1880 р. – 38 українців, 1344 поляки, 105 євреїв. Від 1830-х рр. до 1939 р. діяла золототкацька мануфактура (згодом – фабрика), де створювали високохудожні вироби на замовлення і продаж, у т. ч. в закордонні художні салони.
1915 р. проживало 1704 особи. У 1921 р. – 373 будинки, 1931 – 439. У 1937 р. 150 осіб безробітні. Протягом 1934–1939 рр. – центр ґміни в Бучацькому повіті до якої належали села: Дзвенигород, Зелена, Медведівці, Нагірянка, Новоставці, Пилява і Підлісся. 1939 р. проживало 40 українців, 2190 поляків, 90 євреїв.
Від рук польських «стрибків» у Підзамочку загинув член ОУН Василь Ганкевич. За участь у 1944–1953 рр. в національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА заарештовано 2 особи.
У 1945 р. поляків виселено, а в село привезено українців із Польщі. У 1948 р. створено колективне господарство, до якого 1950 р. приєднано колгосп с. Підлісся; у 1990-х рр. майно та землі розпайовані. У квітні 1959 р. до сільської ради приєднано с. Зелена. 1998 р. Підзамочок газифікований, до кожного будинку підведено водогін.
4 жовтня 2015 року відбувся перший фестиваль «Свято в старому замку», який, за словами сільського голови Івана Лепака, має стати традиційним. Під час фестивалю відбулась реконструкція бою захисників замку з турецько-татарським військом 1676 року.
В селі народилися :
Анатолій Рудницький (нар. 1965) — український художник.
Людвік Рутина — священик Римо-католицької церкви.
Віктор Френчко (нар. 1949) — український скульптор.
Володимир Качмарчик (нар. 1956) — доктор мистецтвознавства, професор.
Проживання, праця
Маріанна з Домбровських гербу Єліта (найстарша донька скарбника галицького Яна Антонія Домбровського) — дружина власника села Миколи Василя Потоцького; деякий час проживала в замку, потім — монахиня у Львові
Володимир Бігуняк — український учений, педагог, доктор медицини.
Микола Козак — краєзнавець
Ганна Ковалишин — директор будинку культури та керівник лемківського народного хору, Заслужений працівник культури України (2016).
Янош Гаврош — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969—71 роки) в складі команди «Колос» (Бучач).
Інформація отримана з Вікіпедії.
