Організації товариства Сокіл в Бучачі

Організації товариства Сокіл в Бучачі

У 1862 році чех Мирос­лав Тирш (1832-1884) з Богемії (в сучасній Чехії) заснував молодіжний рух Sokol, який став носієм ідей чеського патріотизму та націоналізму. Тирш віддавав перевагу в спортивно­му розвитку молоді фехтуванню, важкій атлетиці та маршируван­ню. Форма «соколів» поєднувала слов’янські та революційні мотиви. Члени руху називали один одного «братами».

Сокільський рух за­живав популярності. У 1912 році в Першому загальнослов’янському сокільському зльоті взяло участь 30 тисяч чоловік. У міжво­єнний період  учасниками руху стало понад 600 тисяч чоловік. У 1990 році після більш ніж пів­столітньої заборони сокільський рух було відновлено.

 Український клуб.

В 1923 р. бучацькі міщани — члени читальні «Просві­ти» й інші колишні члени міських читалень зійшлись, з’єднались в одне товариство і була створена нова орга­нізація «Українське Міщанське Братство». Головою цього Братства був обраний місцевий адво­кат д-р Іларіон Боцюрків. На Загаль­них Зборах Братства, вирішили на домівку Братства викупити зва­лища, що залишилися по колишній жіночій бурсі, яка була зруйнована російськими обстрілами під час наступу генерала Брусилова у першій світовій війні.  Мури, що залишилися по згорілому будинку, були ще в доб­рому стані та й площа, на якій цей будинок стояв, була в хорошому місці при вулиці Грюнвальдській (тепер Галицька, №14).

Ця пло­ща разом із зруйнованим будинком «Пансіону Руських Дам» була власністю д-ра В.Могильни­цького. який згодився продати цю ділянку за невелику ціну. Закупивши цю площу, Братство розпочало працю над очищенням зва­лищ, над відбудовою мурів. В результаті цього вже в 1924 році двоповерховий будинок із просторим залом на партері і з декількома кімнатами на поверсі був уже готовий і переданий до вжитку.

При Брат­стві засновано аматорський гурток в якому згуртовано всю українську міщанську молодь, яка брала участь у концертах і у виставах із нагоди на­ціональних роковин і ювілеїв.

Близько 1929 р. засновано українське товариство “Сокіл”, як відділ Мі­щанського Братства, в якому в пер­шу чергу була згуртована молодь. При товаристві “Сокіл” постала секція ко­паного м’яча (футболу). А за почином гімназій­ної молоді засновано і інші спортивні гур­тки.

Будинок польського клубу «Сокіл»

Товариство гімнастичне «Сокул Польські»

На зібранні членів Товариста 14 липня 1897 постановили розпочати збір коштів на будівництво власного будинку. На 1904 рік членських і доброчинних внесків, поступлень від народних гулянь (фестин), вечорів, публічних лекцій і т.п. надійшло 14815 австрійських корон. Видано 1000 безпроцентних боргових розписок по 20 корон, з яких засновниками було викуплено біля 200 штук. На 1905 рік загальна сума коштів склала 23 434 корон. В червні 1906 на рахунку вже було 44327 корон. Решту коштів планували покрити кредитною позикою в сумі 60 000 корон під заставу майна Товариства.

План цієї будівлі виконав а потім особисто наглядав за виконанням робіт п.Теофіл Гембарович. Керуючим справами комітету побудови будинку «Сокола» був обраний барон Маріан Блажовський (власник палацу в Язлівці). Комітет побоюючись високої вартості будівництва, переконав і надихнув власною впевненістю і запалом голову комітету і потім рішуче довірив будову фірмі Кораццо і Шлеймера зі Станіславова (тепер Івано-Франківськ) з якими попередньо домовлялись ще в серпні 1904 року.

Кошторис будови визначили у суму 71 тисячу австрійських корон.

Десятилітні зусилля відділу під проводом тодішнього голови Товариства барона Маріана Блажевського завершились побудовою прекрасної будівлі завдяки його енергії і самовідданій праці. Також була відмічена невтомна робота скарбника п. Антонія Ратайського від заснування у місті відділу Сокола 1 січня 1895 року.

Підготовку ділянки для будівництва по вулиці Юліуша Словацького почали в серпні 1904 року. Спочатку потрібно було вийняти і вивезти близько 2000 кубометрів важкого скалистого ґрунту з площі понад 900 квадратних метрів.

Розпочати будівництво ухвалили 7 червня 1905 року. Роботу розпочали в перших днях липня 1905 року.

В червні 1906 року будівля була цілковито закінчена і передана Комітетові. 23 червня 1907 року урочисто святкували посвячення власного будинку. Посвячення виконав єпископ Бандурський який у своїй промові закликав до жертовної праці у справах товариства. В скромних урочистостях у театральному залі взяло участь більше 200 осіб, членів Сокола і делегатів сусідніх осередків.

Будівля була побудована в стилі сецесії або югенд штіль, як говорили у Австрії; ознакою якої бала зовнішня асиметрія і використання рослинного орнаменту (як у полотні дверей). Виділялась зліва висока вежа з контрфорсами, увінчана зубцями-мерлонами, а також стрункий шпиль з флюгером. На аттику було розміщено скульптурне зображення сокола що злітає (втрачена). Дах був покритий металевою бляхою. Від вулиці на платформу перед входом у будинок вели подвійні симетричні сходи з ажурною невисокою огорожею (втрачені).

Будинок складався з трьох поверхів:

1. Високе підвальне приміщення (сутерини) під цілим будинком яке служило господарським і санітарним потребам площею 190 квадратних метрів. Була палильня для водяного опалення. З вестибулю на перший поверх у фойє вели високі широкі сходи.
2. Перший поверх з великим театральним залом площею близько 170 м² (9,8 х 17 м), оглядовим балконом, оркестровою ямою, сценою (9,8 х 7 м) з устаткуванням для зміни декорацій, двома гардеробними кімнатами для акторів і ще з одними сходами на другий поверх і горище. Природне освітлення через високі вікна, а також через обрамовані ліпниною невисокі вікна другого ярусу (втрачені). Висота залу 7,2 м. Корисна площа поверху як і всієї забудови – 480 м².

Зал для глядачів одночасно служив залом для гімнастичних вправ. Тут був спортивний інвентар і устаткування для різних гімнастичних і корекційних тренувань. Також можна було проводити змагання по волейболу і гандболу. Поряд у світлиці для молоді були столи для настільного тенісу, гри у кеглі, шахи доміно і інше. Була бібліотека доступна для всіх мешканців міста, а також кімната наглядача за порядком у клубі.

3. Другий поверх займало казино (карти, рулетка) з буфетом (без алкоголю), більярдний зал, шаховий клуб і бібліотека-читальня; місце для зборів товариств «Огніво» і «Ціон». В кімнатах було підключено радіо від пошти що була біля Палацового мосту на початку вулиці. Корисна площа поверху 284 м².

В 1906 і частково в 1907 роках на кошти близько 7000 корон впорядковано зал гімнастичний, обладнано сцену, придбано куртину художника Яна Зелінського (сюжет – три етапи розвитку людства), проведено освітлення, зроблено огородження зовні будинку. Вартість ділянки під забудову становила 7800 корон, сама будівля винесла майже 81000 корон.

А в загальному підсумку видатки на будівлю з обладнанням в сумі з вартістю землі під забудову і влаштування спортивної площадки поряд коштували понад 100 000 австрійських корон.

Під час першої світової війни будинок всередині був дуже знищений, так як в ньому утримували військових полонених. Після отримання Польщею незалежності в листопаді 1918 р. і проголошення конституції 17 березня 1921 р. громада змогла приступити до генерального ремонту і часткової модернізації – особливо осучаснення театрального залу.

Кожного року 2 лютого для всіх дітей в будинку «Сокола» проводили бали. Їх організацією займалась п.Стефанія Яцик – вчителька гімнастики. Перед кожним з цих балів під її керівництвом проводились репетиції різних танців і шкільного хору. Головним танцем був звичайно краков’як, який виконували діти вбрані в традиційні краківські костюми. Першою парою часто були Регіна Грабовська і Казимір Маєвіч.

Театральним залом інколи користувався і театр Стадника, який перебував у Бучачі по кілька тижнів, даючи драми, комедії, опери і оперетки. Приїжджали зі Львова і юдейські театральні колективи.

Під час другої світової війни як і у сусідніх школах – жіночій і гімназії – у клубі розміщували німецький шпиталь. А відступаючи з міста в липні 1944 німці спалили всі ці будинки.

Jura Bazanów

Використано матеріали з книги «Бучаччина», Лондон, 1972 р.,

а також переклад з квартальників «Głos Buczaczn» видавництва м.Вроцлав,

книги «Коріння та корона» про Австро-Угорщину,

газети «Nowości illustrowane» за 1907 рік.