Вітання з святом Івана Купала, історія виникнення та традиції на Бучачинні

З давніх часів на Бучаччині святкують це свято. У свято Івана Купала бажаю щирого кохання і яскравого вогню надії! Бажаємо в цей день вірити в краще! Бажаємо казкових чудес! Бажаємо веселих пригод та не втрачати інтересу до життя!

Що говорить вільна енциклопедія про це свято:

Свято Купала (Іва́на Купа́ла, Купа́йла) — одне з давніх (дохристиянських) святсхідних слов’ян[1], традиційне свято, що після запровадження християнства відзначали вночі перед Івановим днем[en]24 червня. Зараз його знову прив’язують і до сонцевороту. У зв’язку із запровадженням григоріанського календаря на державному рівні, а на рівні православної церкви ні, свято за християнською прив’язкою почало припадати на ніч 7 липня, що значно далі відстоїть від справжнього сонцевороту, який відбувається 23, 22 або іноді 21 червня[2]. Сучасна назва свята включає ім’я християнського святого Івана Хрестителя[3]. Квінтесенцією свята є очищення за допомогою вогню та води — давня форма магічних дій[4]. Одне з чотирьох головних свят сонячного календаря.

Традиції святкування на Бучаччині

Згадують як колись за наших бабунь плели вінки, кидали їх на воду і ворожили. Палили вогні, парубки перескакували через них. Плели вінки з усякого зілля, плели із терличу та приговорювали:

Терлич, терлич,

Милого приклич.

Оперізувалися “липником” зіллям, щоб так до них парубки до них липли . В той час у хаті пекли пироги з черешень Досвіта, ще сонце не зійшло, дівчата і жінки йшли рвати зілля і маїти стріху хати довкола, як віночком. Це був обов’язково — лопух. Йванське зілля, але на високому билі, – дикий кріп, ромен, чорнобиль та інші.

Гей, на Йвана зілє рвала,

На Петра садила,

А по Петрі в три неділи,

В рунтух сі завила.

Так співали. На Йвана “сонце купає сі у воді”

На Йвана воду брала

Біле личко мити,

А в Івана кучерики,

Їно го любити.

Джерело Бучач і Бучаччина: історично-мемуарний збірник

Total Page Visits: 372 - Today Page Visits: 1