КУФАЙКИ, ПЄРЕ І ХХІV З’ЇЗД РІДНОЇ ПАРТІЇ

Коли прийшла хрущовська відлига, тоді до керівництва районами, колгоспами, промисловими підприємствами почали більше допускати «западняков».

Комунізація проходила з кнутом і пряником. Брехнею, підступом, шантажом до вступу у партію заманювали здібних, розумних, грамотних людей. Хоч би що там було, а майже всі вони в душі залишалися українцями. Інколи керівники, при нагоді, глузували з всієї брехливої системи.

Пам’ятаю, як у Переволоці на комсомольських зборах виступав голова колгоспу, нині св.. п. Михайцло

«… Оце приходжу до Івана додому, щоб йшов орати. В хаті нема нікого. Дивлюся.. а на постелі повно куфайок, лахів. Ті куфайки сі зарухали і з-під куфайок вилази Іван.. цілий в пєру, ніби з курника. І як ти, Іване, з тим пєром, з тими куфайками будеш виконувати рішення ХХІУ з’їзду нашої рідної партії?

Або ще один приклад:

Виступає голова сільради по місцевому радіо (колись таке було) і агітує зхдавати державі молоко і наводити порядок.

– Люди, несіть державі молоко. З голого по нитці – бідному сорочка. Чистьте канави, по-нашому – фоси. Йдіт до фотокарточки на паспорт в галстуці, по- нашому – краватка.

Цей же голова колгоспу каже на правлінні цьому ж голові сільради:

– Підіть зробіть доярці межу…

– Я не піду, бо вони ми голову побут.

– Візьміт си гелму.

Ось такі веселі керівники були у нас. Навіть багаторічна окупація не змогла позбавити почуття гумору наших людей. Вони і не могли бути злими, недобрими.

Почуття гумору і доброта завжди поруч. Приємно дивитися у нашій групі «Бучацькі справи «про турботу наших людей до тварин, про їхнє вболівання за екологію, небайдужість до всього, що твориться в районі, області, державі. А це, всього – на всього

Проста, передана із покоління в покоління на генетичному рівні єдність, доброта.

Приємно, коли декілька десятків людей відгукнулися на публікацію, що десь – там скулившись, чекає на свій притулок кошеня, а блудний собачка з повідком шукає шлях додому.

Ні! Таки добрі ми і сумлінні українці.