Органи державної влади та органи місцевого самоврядування є рівними перед законом, є представниками народу в межах наданих їм повноважень, складові частини єдиного конституційного механізму здійснення народовладдя в Україні.

Місцеве самоврядування як одна з основ конституційного ладу має за джерело свого існування не державну, а конституційну волю народу, виступає фундаментальним конституційним принципом, що встановлює, визнає, гарантує управлінську незалежність територіальних громад, а також утворює умови для правотворчої, правозастосувальної та правореалізаційної діяльності, спрямованої на здійснення даного принципу.

Місцеве самоврядування організовується за принципом субсидіарності, відповідно до якого вирішення всіх питань обслуговування населення, задоволення його соціально-економічних, політичних, гуманітарних та культурних потреб відбувається на найнижчому рівні, на якому їх вирішення є можливим та ефективним. Принцип децентралізації передбачає невтручання держави у вирішення тих питань, які можуть бути вирішені самостійно через механізми місцевого самоврядування у відповідності до законодавства України.

Органи місцевого самоврядування згідно законодавства виконують функції публічної влади у всіх питаннях, не покладених законодавством на органи державної влади.

Державна влада представлена на субрегіональному та регіональному рівні префектурами, які здійснюють:
– функцію загального нагляду за дотриманням законодавства України органами місцевого самоврядування;
– контроль за виконанням державних програм;
– контроль за відповідністю державним стандартам публічних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування;
– нагляд за ефективним використанням державної власності, переданої в користування територіальних громад;
– координацію територіальних підрозділів органів виконавчої влади.

Префектури утримуються за рахунок державного бюджету.

Найоптимальнішою та традиційною для України є трирівнева система організації місцевого самоврядування:
– базовий (територіальна громада);
– субрегіональний (повіт);
– регіональний (область).

Базовий рівень

Визначеня та правовий статус територіальної громади
Територіальна громада – це особливий тип публічно-правового утворення, самоврядна спільнота жителів одного чи кількох населених пунктів, пов’язаних територіально-особистісними зв’язками системного характеру.

Територіальна громада є юридичною особою публічного права, яку на підставі законів України та Статуту громади, в межах своєї компетенції представляють збори, голова зборів, управа, мер міста чи староста сільської громади, або уповноважені ними представники. Територіальна громада має самостійний бюджет, розрахунковий рахунок в банку та свою символіку.

Функції системи самоврядування базового рівня:
1. Забезпечення діяльності та розвиток інфраструктури рівня громади.
2. Формування життєвого середовища і стратегічне планування, відведення земельних ділянок, надання дозволів на будівництво, прийняття в експлуатацію будівель.
3. Первинна охорона здоров’я (амбулаторії, заклади сімейної медицини);
4. Побутове обслуговування. Громадський транспорт, культура, спорт, дозвілля.
5. Середня, дошкільна та позашкільна освіта.
6. Громадський порядок (муніципальні поліція).

Територіальною основою громади є територія населеного пункту (чи добровільного об’єднання кількох населених пунктів з єдиним адміністративним центром) з географічними межами відповідно до Закону України «Про адміністративно-територіальний устрій», з кількістю населення та соціально-економічним потенціалом, достатнім для виконання функцій місцевого самоврядування базового рівня. Територія громади є нерозривною, існування анклавів чи ексклавів не допускається.

Членами територіальної громади можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, що володіють виборчим правом відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», та:
– зареєстровані в одному з населених пунктів, що входять у склад громади;
– постійно, або тривалий час (більше 6 місяців) проживають на території громади, в тому числі військовослужбовці, котрі проходять службу у військовій частині, дислокованій на території громади;
– є платниками місцевих податків чи отримувачами соціальної допомоги на території громади.

Юридична реєстрація статусу члена громади здійснюється її управою у відповідності до законів України та Статуту громади.

Власність громади
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти (в тому числі внутрішні займи), земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а також частки в об’єктах їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні органів місцевого самоврядування субрегіонального та регіонального рівнів, асоціацій громад. Нерухоме майно громади підлягає реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Основу дохідної частини бюджету громади складають:
– податок на нерухоме майно;
– частка податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на транспортні засоби, акцизного збору та інших загальнодержавних податків, встановлена Бюджетним кодексом України;
– інші місцеві податки і збори;
– прибуток комунальних підприємств, що підлягає зарахуванню в бюджет громади;
– доходи від відчуження, оренди та концесії комунального майна.

Держава надає безпосередньо з державного бюджету цільові субвенції на здійснення заходів відповідно до державних програм.

Механізми здійснення самоврядування територіальними громадами:
– органи місцевого самоврядування;
– місцевий референдум;
– загальні збори (віче);
– органи самоорганізації населення (ОСББ, вуличні, квартальні, мікро- та районні комітети);
– місцеві ініціативи.

Органами місцевого самоврядування громади є збори, голова зборів, управа, мер міста чи староста сільської громади.

Збори громади:
– є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування» та Статутом громади;
– обираються членами громади на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням на період 5 років за виборчою системою абсолютної більшості у одномандатних мажоритарних округах;
– можуть бути достроково відкликані в повному складі за рішенням місцевого референдуму. Також будь-який член зборів може бути відкликаний виборцями відповідного округу в порядку місцевої ініціативи.

Голова зборів громади:
– обирається щорічно зборами громади серед їх членів таємним голосуванням;
– організовує роботу зборів та головує на її засіданнях;
– візує акти зборів для набрання ними чинності, або накладає вето, яке може бути подолане кваліфікованою більшістю від складу зборів;
– представляє відповідну громаду в органах місцевого самоврядування вищого рівня, в асоціаціях громад, та в інших випадках, передбачених законодавством України та Статутом громади;
– є членом управи відповідної громади, де здійснює контроль за виконанням актів зборів.

Управа громади:
– є виконавчим органом місцевого самоврядування;
– формується зборами на підставі пропозицій мера міста (старости сільської громади);
– має право виносити на розгляд зборів питання в межах своєї компетенції.

Мер міста, староста сільської громади:
– є керівником управи. З моменту свого призначення надає пропозиції зборам щодо її шатного розпису та персонального складу;
– обирається зборами відповідної громади на термін їх каденції;
– щорічно, після річного звіту мера (старости), збори громади можуть прийняти рішення про визнання роботи мера (старости) незадовільною, та відкликати його з посади.

Субрегіональний рівень

Функції системи самоврядування субрегіонального рівня:
1. Забезпечення діяльності та розвиток інфраструктури рівня повіту (автошляхи місцевого значення, транспортне сполучення).
2. Утримання лікарняних стаціонарів загального профілю, швидкої медичної допомоги, закладів санітарного та епідеміологічного контролю;
3. Професійна-технічна та базова вища освіта;
4. Утримання інших об’єктів спільної власності громад повіту;

Органами місцевого самоврядування субрегіонального рівня є збори повіту, голова повітових зборів, повітова управа, голова повіту.

Членами повітових зборів є голови зборів громад, що входять у склад повіту. Акти повітових зборів набирають чинності після їх ратифікації зборами всіх громад, що входять в склад повіту.

Голова повітових зборів:
– обирається щорічно повітовими зборами серед їх членів таємним голосуванням;
– організовує роботу повітових зборів та головує на її засіданнях;
– візує акти повітових зборів, або накладає вето, яке може бути подолане кваліфікованою більшістю від складу зборів;
– представляє відповідний повіт у випадках, передбачених Законами України;
– є членом управи відповідного повіту, де здійснює контроль за виконанням актів повітових зборів.

Повітова управа:
– є виконавчим органом місцевого самоврядування;
– формується повітовими зборами на підставі пропозицій голови повіту;
– має право виносити на розгляд повітових зборів питання в межах своєї компетенції.

Голова повіту:
– є керівником повітової управи. З моменту свого призначення надає пропозиції повітовим зборам щодо її шатного розпису та персонального складу;
– обирається повітовими зборами на термін їх каденції;
– щорічно, після річного звіту, повітові збори можуть прийняти рішення про визнання роботи голови повіту незадовільною, та відкликати його з посади.

Регіональний рівень

Функції системи самоврядування регіонального рівня:
1. Реалізація програм регіонального розвитку.
2. Вирішення питань, зумовлених історичними особливостями регіону, зокрема визначення статусу регіональних мов, факультативних шкільних дисциплін з історії регіону, релігієзнавства, тощо.
3. Вища та післядипломна освіта;
4. Спеціалізована медична допомога;
5. Утримання об’єктів спільної власності громад області;
6. Утримання та розвиток регіональної інфраструктури (автомобільних доріг обласного значення, міжповітового та міжобласного транспортного сполучення).

Органами місцевого самоврядування регіонального рівня є обласні збори, голова обласних зборів, обласна управа, губернатор.

Членами обласних зборів є голови зборів громад, що входять у склад області. Акти обласних зборів набирають чинності після їх ратифікації зборами всіх повітів, що входять в склад області.

Голова обласних зборів:
– обирається щорічно обласними зборами серед їх членів таємним голосуванням;
– організовує роботу обласних зборів та головує на її засіданнях;
– візує акти обласних зборів, або накладає вето, яке може бути подолане кваліфікованою більшістю від складу зборів;
– представляє відповідну область у випадках, передбачених Законами України;
– є членом управи відповідної області, де здійснює контроль за виконанням актів обласних зборів.

Обласна управа:
– є виконавчим органом місцевого самоврядування;
– формується обласними зборами на підставі пропозицій губернатора;
– має право виносити на розгляд обласних зборів питання в межах своєї компетенції.

Губернатор:
– є керівником обласної управи. З моменту свого призначення надає пропозиції обласним зборам щодо її шатного розпису та персонального складу;
– обирається обласними зборами на термін їх каденції;
– щорічно, після річного звіту, обласні збори можуть прийняти рішення про визнання роботи губернатора незадовільною, та відкликати його з посади.

Бюджети повітового та обласного рівнів формуються з:
– частки загальнодержавних податків;
– цільових субвенцій з місцевих бюджетів на утримання об’єктів спільної власності громад;
– трансфертів з державного бюджету на реалізацію програм регіонального розвитку та виконання делегованих державою повноважень.

17 березня 2015 року