Сьогодні вся Україна відзначає день народження відомої поетеси – Лесі Українки українки! Пропонуємо вам невеличкий фільм про неї.
У день народження Лесі Українки 25 лютого згадуємо, як жила і про що писала поетеса.
![День народження Лесі Українки / фото ua.depositphotos.com День народження Лесі Українки / фото ua.depositphotos.com](https://images.unian.net/photos/2023_02/1677151270-4422.jpg?r=851126)
26 лютого 1871 року з’явилася на світ Леся Українка. Ця дата стала днем вшанування пам’яті талановитої поетеси, яка всім серцем любила Україну. Леся Українка внесла неоціненний внесок в українську літературу, а на її творах виросло не одне покоління українців.
У творчій спадщині поетеси – патріотичні та любовні вірші, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся дуже цікавилася українською народною творчістю. Завдяки її роботі вдалося зберегти чимало творів. УНІАН розповів біографію поетесу і зібрав найпронизливіші цитати.
Біографія Лесі Українки
Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян в Новограді-Волинському (в цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її батьки були творчими людьми з хорошою освітою, вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти.
У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері і дізналася від неї про мавок. Це породило в майбутній поетесі любов до народної творчості.
У дитячі роки Леся часто переїжджала з сім’єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш “Надія” написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру.
У 1881 році у віці 10 років Леся сильно застудилася, у неї почалися болі в руках і ногах. Це стало початком важкої хвороби, від якої поетеса страждала все життя. У цьому ж році Леся почала брати уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка, вивчала грецьку мову і латинь.
У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток і видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для Лесі, адже зі скаліченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала багато писати.
У 1884 році Лариса Косач вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі “Зоря”, а також взяла собі псевдонім Леся Українка. В юності Леся займалася самоосвітою і активно писала.
З 20-річного віку багато подорожувала Україною і знайомилася з відомими письменниками. Через важку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування в різні країни, а враження від поїздок відображала у творчості.
![Леся Українка віком 18 років / фото wikimedia.org Леся Українка віком 18 років / фото wikimedia.org](https://images.unian.net/photos/2023_02/1677154140-9468.jpg?r=723568)
У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. У 1901 році він помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих творів – драму “Одержима”. Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.
У 1907 році познайомилася з тяжко хворим фольклористом Климентом Квіткою. Незабаром вийшла заміж і поїхала з ним на лікування до Криму. Поїздка вилікувала Климента, а ось Лесі ставало все гірше.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.
Найращі цитати Лесі Українки
Леся Українка писала на найрізноманітніші теми – про Україну, природу, любов і мрії.
- Всі – жінки, коли вони кохають.
-
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
-
Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод – і стане льодом.
-
Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
-
Мене любов ненависті навчила.
-
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
-
Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
-
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
-
Чесний покриву не потребує.
-
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
-
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
-
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
-
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
-
Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України…
-
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?