«Облітає півонія, Мов кудись одліта. Білим цвітом півонії Мічено наші літа…»

На початку 1980–их років львівський поет Богдан Стельмах видав збірку «Сто пісень», де опублікував ті вірші, які стали відомими і популярними піснями з музикою багатьох композиторів, а також додав й ті поезії, які могли би стати пісенними.
«Навіть не можу сказати скільки ж там було текстів, які ще ніхто не поклав, на мою думку, на музику, — зізнається Богдан Стельмах. — У когорті тих ще не народжених творінь був і вірш «Облітає півонія». Правда, він у мене звучав зовсім інакше, аніж його знають тепер з популярної пісні. Вірш я присвятив поетесі Ірині Жиленко, яка написала поему з такою ж назвою «Облітає півонія». Я знайшов її в якомусь журналі, прочитав кілька разів. Вона не лише впала у вічі, а й глибоко засіла в серці, щось було там таке, що не могло не хвилювати. Сама назва і ті два слова вкупці «облітає півонія» мені дуже сподобалися. Невдовзі я згадав про це і почав писати вірша. У мене він починався так:

Добридень, Ірино, добридень у вашім саду,
Від ваших півоній донині, повірте, в полоні я.
Дозвольте, Ірино, я ще раз на хвильку зайду —
Сьогодні, здається, якраз облітає півонія.

Моя збірочка потрапила в руки маріупольського композитора Олександра Кушнарьова. І саме вірш «Облітає півонія» його зачепив також, йому захотілося написати на нього мелодію.
У той час я працював заступником міського голови Львова і ми з делегацією поїхали до Маріуполя, який волею долі був нашим містом–побратимом. Ось там уперше я познайомився з Олександром Кушнарьовим, який сам мене знайшов і повідомив приємну для мене новину, про народження ще однієї пісні з тої збірки «Сто пісень». Правда, пісня ще не звучала і він настояв, щоб замість жіночого імені, в даному випадку, Ірино, зробити збірний та узагальнений образ коханої. Я не заперечував.
Композитор відчув у вірші легесеньке падіння пелюсток півоній, тому все й було так, як я й написав «мелодійно, як вальс». Згодом Кушнарьов вгадав і з виконавцем, мені до вподоби як її виспівав Віктор Шпортько».
Треба визнати, що, Віктор Шпортько був не з тих, хто постійно «світився» як на найпрестижніших імпрезах, так і на телеекранах. Він не давав крамольних інтерв’ю, знаменитих леді до спонсорства не залучав. Завжди був осторонь, але чесно і віддано робив свою справу. Народний артист України, зовні схожий на Рода Стюарта, пройшов непростий шлях на велику сцену. П’ять років співав у дніпропетровському ансамблі «Водограй», не зовсім вписуючись в рамки ВІА–жанру. Для Віктора Шпортька писав навіть Володя Івасюк, але передчасна смерть композитора зруйнувала всі плани. У репертуарі артиста найпопулярнішою піснею, завдяки його самобутній ліричній манері виконання, залишилася «Облітає півонія».
«Довіку буду вдячний геніальному Богданові Стельмаху за прекрасний вірш «Облітає півонія», який став моєю піснею (музику написав Олександр Кушнарьов з Маріуполя)», — гордився цим завжди і всюди популярний і улюблений співак мільйонів українців Віктор Шпортько.
Немає, на жаль, нині серед нас Олександра Кушнарьова (04. 01. 1944 — 31. 03. 2007), немає і його ровесника Віктора Шпортька (30. 10. 1944 — 29. 01.2015), але у людській вдячній пам’яті навічно залишилася їхня задушевна і мелодійна пісня на вірш Богдана Стельмаха «Облітає півонія».

Добридень, кохана, добридень у вашім саду,
Від ваших півоній донині, повірте, в полоні я.
Дозвольте, кохана, я ще раз на хвильку зайду —
Сьогодні, здається, якраз облітає півонія.

Приспів:

Облітає півонія
Мелодійно, як вальс.
Облітає півонія —
Мітить стежку до вас.
Облітає півонія,
Мов кудись одліта.
Білим цвітом півонії
Мічено наші літа.

Добридень, кохана, добридень, кохана, це я
І квіти півоній, мов біло-рожева симфонія.
Прощатися з вами найкраще, голубка моя,
У присмерку травня, коли облітає півонія.

Приспів.

Мовчить огорожа, як давня гуцульська різьба, —
Я звідси погляну, щоб хвірткою зайво не гримати.
Пташата півоній на стеблах — важкі, як журба,
А спогаду крапля ще важча — на віях не втримати.

Приспів.