45 років тому з вуст волинського тріо Мареничів уперше прозвучав суперхіт «Тиша навкруги», а поет-пісняр Вадим Крищенко цій незабутній ері Мареничів написав прекрасного вірша-присвяту
Співає тріо
Крізь гострий ряск заглушеного залу,
Крізь висвисти естрадної юги
Вони прийшли і непомітно стали,
І зазвучала «Тиша навкруги».
Пливла замрія плинною рікою,
У співі давня зваба ожила,
Неначе Мати ніжною рукою
Торкнулася гарячого чола.
Зайшла зоря у пісню чорноброву –
Тремка зоря вишневих вечорів.
Аж прихилитись хочеться до слова,
В якій вогонь любові не згорів.
Донісся запах материнки й м’яти,
Три голоси – відлунь аж двадцять п’ять!
Напевно, щось велике треба мати,
Щоб змусить тишу людям заспівать!
Вадим Крищенко (1976 рік).
1976 року в репертуарі тріо Мареничів з’явилася пісня ”Тиша навкруги”, яка стала справжнім хітом того часу. Цікаво, що луцький поет і композитор Олександр Богачук склав її ще в 1950–их, та вона довго лишалася в записничку автора і чекала свого часу. За одну ніч Мареничі зробили аранжування, розписали пісню на партії і вранці показали авторові. Той лише мовчки скривився… Черговий концерт вже був запланований, і Мареничі відважилися показати нову пісню, адже вона їм дуже подобалася. ”Тишу навкруги” довелося співати тричі, а задоволений Богачук радо приймав вітання…
Тиша навкруги,
Сплять в росі луги.
Тільки ти, і я,
І ясна зоря.
Розкажи мені,
Любиш ти чи ні?
І в очах сія:
”Я — навік твоя!”
Cкільки я пройшов…
А тебе знайшов
У своїх краях,
Ластівко моя!
Згасла вже зоря,
Пісня солов’я,
Лиш любов сія —
І твоя, й моя.
Розкажи мені,
Любиш ти чи ні?
І в очах сія:
”Я — навік твоя!”