Спогади про Бучач Командира куреня 1-ї Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького і командира бою під Крутами сотника Аверкая Гончаренко
” Після закінчення Визвольних Змагань, я відбув два місяці в таборі інтернованих коло Перемишля, а пізніше перейшов на працю в Українській Кооперації в Станиславові. Тут я мав різні посади, збіжевого референта, організатора сільсько-господарських кооператив тощо. Я і вступив до Української Дивізії «Галичина» весною 1943 року в БУЧАЧІ, якого повіт входив до Станиславівського Союзу Кооператив.”
В кінці 1943 року Аверкій Гончаренко здійснював вербунок новобранців (брав участь в агітаційних поїздках по містах і селах, закликаючи чоловіків йти до дивізії СС «Галичина»
Звідомлення з вербункової акції в Бучацькому Повіті
9 грудня 1943 р. згідно з наказом командира Дивізії,
6 старшин СС та 31 добровольців-стрільців відійшло до Галичини до вербункової акції. Всіх тих старшин прийняв у
Львові губернатор д-р Вехтер, який у кількох словах з’ясував
важливість нашого завдання. Гавптштурмфюрер Шульце
розподілив у тій справі спеціяльні розпорядження. На 11
грудня ми виїхали в райони нашого діяння.
Праця в Бучацькому Повіті
12 грудня 1943 р, відбулися наради з представниками
уряду і уповажнеиими з Українського Допомогового Комітету у справі вербування добровольців. Тому що всі повітові
уряди були переобтяжені й не могли висилати на села жодних бесідників, справу вербування мусів я взяти на себе разом з уповноваженими Військової Управи. Ми мали відвідати тільки одну волость Золотий Потік, у якому не зголосилося на покликання до дивізії коло 300 добровольців.
17 і 18 грудня відбулися медичні оглядини зголошених, а на 19-го в год 3:20 я від’їхав з Бучача до Львова з
транспортом, який нараховував 40 добровольців. На 20 грудня в год. 8:00 ранком, тобто останнього дня моєї службової поїздки, я зголосився в штабі Дивізії.
Чому добровольці не зголосилися до Дивізії?
Бучацький повіт від якогось часу став районом діяльности большевицьких банд, які разом з жидівськими партизанами, що добре обізнані з місцевим населенням, тероризують і деморалізують околицю. Наприклад, у селі Космирин я був змушений з моїми стрільцями перше вигнати 15
озброєних жидів, заки я міг перевести мою вербункову акцію. Згідно з заявою бучацького ляндкомісаря Гофера місцева жандармерія і поліція занотувала багато таких випадків. Частини для поборювання бандитизму (Sonderabtailungen)
розбили вже багато таких банд і захопили багато амуніції,
зброї та харчів. Y таких умовинах годі сподіватися кращих
Днями на Тернопільщині відбулася серія емоційних літературних зустрічей за участю письменника Андрія Чобота та головного героя його книги Миколи В’юка. Тур охопив місто Бучач та сусідню Трибухівську громаду, залишивши по собі глибокі враження як у Читати далі
У КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради відбувся звіт багаторічної діяльності аматорського творчого колективу закладу. У межах заходу прозвучали хорові композиції, які створили теплу та піднесену атмосферу і викликали щирий відгук у Читати далі
У селі Рукомиш відбулася довгоочікувана подія. Після майже двох років ворожого полону додому повернувся український військовослужбовець Микола Кошеля. Його зустрічало все село з квітами, сльозами радості, щирими обіймами та словами вдячності. Микола народився 24 листопада Читати далі