Людина світу, великий старець, заслужений священик та монах, патріот України і свого Чину – світлої пам’яті отець Доротей Шимчій, ЧСВВ, упокоївся в Господі 3 грудня 2016 року у м. Бучач, на 102-му році життя. Не вистачає слів щоб описати цю непересічну особистість, яка в духовному житті багатьох відіграла важливу роль. Хто хоча б раз зустрічався з о. Доротеєм знає, що це людина ревної молитви та вірності Богові. Його життя та особистий приклад є заохотою для нас, щоб бути ревними християнами, монахами чи священиками.
Господь зволив мені познайомитись з о. Доротеєм 2006 року Б. коли я навчався у Бучацькому колегіумі ім. св. Йосафата. З першої нашої зустрічі запам’яталась мені мила стареча усмішка та погляд коли отець уділяв нам колегіантам щодень своє благословення перед тим, як ми ішли на уроки. Згодом будучи на захристії при нашому храмі Чесного Хреста Господнього у м. Бучач допомагав отцю Доротею одягати священичі ризи перед Літургією та зводив по сходах з храму до монастиря. Це запам’яталось назавжди у моєму серці, бо кожного дня коли я підводив отця до дверей монастиря отець робив для мене так би мовити вправу пам’яті, говорив якусь цитату на латині, а наступного дня запитував чи я запам’ятав та постійно наголошував, що потрібно вчитись «і не тільки здобувати різні науки, а потрібно сину вчитись ціле життя як жити» – говорив отець.
Завдячую отцю Доротею його молитвам та дару покликання до монашого життя. Бо саме завдяки його наукам, молитві і порадам я знаходжусь у Василіанському Чині. Саме він як добрий батько давав мені духовні поради, але ніколи не змушував ні до чого, бо завжди казав, що у тій чи іншій справі я сам маю дійти до розуміння як правильно поступити.
Коли у 2009 році я вступив до Крехівського монастиря наш духовний зв’язок не переривався, він продовжувався у формі листування і так тривало аж до самої смерті отця. Називаю це духовним зв’язком через те, що отець щодень молився за мене і переживав, а коли писав листа, то в кінці завжди підписував словами: «Молися за мене старого», часами дивувало, що такий великий духовний отець просить про молитву у мене ще починаючого монаха. Але ці слова якось промовляли і я у свою чергу писав отцю: «А Ви моліться за мене малого».
Маючи нагоду бути на Тернопільщині старався заїхати до отця, бо знав, що він чекає. У задуманій поставі біля стола з книгою чи зошитом в руках завжди сидів старенький монах, який з усмішкою зустрічав і казав: «Як ти там Сину?». Після цікавих розмов він уділяв благословення і поглядом проводжав. Останній раз це сталось 26 листопада 2016 р. виходивши з келії отця попросив благословення, а коли виходив знову милий погляд та слова: «Тримайся там сину» і це були останні слова отця Доротея до мене. Бо вже через тиждень великий молитвеник відійшов спокійно до Господа по вічну нагороду. Вірю, що він молиться і заступається за нас у небі, бо це людина молитви, яка своїм життям та прикладом показала як любити Христа та не боятись іти туди куди тебе поведе Боже провидіння.
бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ