З давніх часів на Бучаччині святкують це свято. У свято Івана Купала бажаю щирого кохання і яскравого вогню надії! Бажаємо в цей день вірити в краще! Бажаємо казкових чудес! Бажаємо веселих пригод та не втрачати інтересу до життя! Бажаємо нищівного купальського вогню для ворогів України!
Традиції святкування на Бучаччині
Згадують як колись за наших бабунь плели вінки, кидали їх на воду і ворожили. Палили вогні, парубки перескакували через них. Плели вінки з усякого зілля, плели із терличу та приговорювали:
Терлич, терлич,
Милого приклич.
Оперізувалися “липником” зіллям, щоб так до них парубки до них липли . В той час у хаті пекли пироги з черешень Досвіта, ще сонце не зійшло, дівчата і жінки йшли рвати зілля і маїти стріху хати довкола, як віночком. Це був обов’язково — лопух. Йванське зілля, але на високому билі, – дикий кріп, ромен, чорнобиль та інші.
Гей, на Йвана зілє рвала,
На Петра садила,
А по Петрі в три неділи,
В рунтух сі завила.
Так співали. На Йвана “сонце купає сі у воді”
На Йвана воду брала
Біле личко мити,
А в Івана кучерики,
Їно го любити.
Джерело Бучач і Бучаччина: історично-мемуарний збірник