Руслана Данілкіна пішла доброволицею у лави ЗСУ у перший день повномасштабного вторгнення.
Тоді їй було 18 років. Здобула посаду оператора-зв‘язківця, працювала на Запорізькому напрямку, а згодом у Херсонській області. 10 лютого під час виконання бойового завдання її машина потрапила під мінометний обстріл. Руслана отримала важкі поранення, втратила ногу.
«Після того, як мене привезли в лікарню хірург сказав: “ще б секунд 10 і ми б її не врятували”. У перші дні, як я отямилася, мені не хотілося жити. Я боялась що мене не прийме світ і буде дивитись на мене як на інваліда, я нікому не буду потрібна. Я не знала, що мені робити і як я зможу це подолати» — писала Руслана у соцмережах. Нині вона проходить лікування в Одесі.
«Вона вирішила боротись. Хоче стати прикладом для всіх, хто втратив кінцівки на цій війні. Попереду дуже багато роботи, надважка реабілітація, протезування. Але в нас немає сумнівів, що ця дівчина не зійде з наміченого шляху. І вона зможе стати символом незламності. Вона вже їм є, насправді. Саме через таких людей, як Руся, вже рік нас не можуть зламати. І не зламають ніколи» — написали на своїй сторінці фотографи Костянтин і Влада Ліберови.
AP Photo/LIBKOS
