Марі́я Ама́лія Могиля́нка (іноді Марія Могилівна,Maria Amalia Mohylanka, рум. Maria Movilă, 1570/ 1591—10 грудня1638/1642 після 1642/1643 або після, Варшава) — представниця молдовського роду Могил, донька господаря Молдови та його дружини Ельжбети Чомортань-Лозинської, сестра Раїни Могилянки та Анни, двоюрідна сестра митрополита київського Петра Могили. Меценатка.
Біографія
Донька господаря Молдови (який також отримав шляхетство Речі Посполитої) Єремії Могили та його дружини Ельжбети з Чомортань-Лозинських. Інших відомостей про дитинство, юність немає.
Скарб Потоцьких-Могил
Після смерті батька 1606 р. мати Ельжбета всіма силами намагалась зберегти престол Молдови за своїми синами, братами Марії Амалії. Для надання військової підтримки залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького, князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдовським походом 1612 р. війська під командуванням чоловіка Стефана Потоцького (в поході зазнав поразки, потрапив у полон) через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований замок у Золотому Потоці[8] перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни (десь з 1615 року дружини галицького підчашого Єжи Дидинського[9]) — вартістю близько 1 мільйона злотих[10]) із замку у Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав чоловіку племінниці Анни — колись каштеляну галицькому, в той час руському воєводі Станіславові Ґольському (†1612), який виступав гарантом повернення скарбу.
Після смерті С. Ґольського, другого заміжжя Анни Потоцької новим власником замку став Ян Ґольський (пом. 1613) — рідний брат С. Ґольського, який відмовився віддавати скарб, як і його дружина (невдовзі вдова) Зофія Ґольська із Замехова (Стадницька, пізніше Лянцкоронська, Тишкевич). Це призвело до судових процесів (тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс). Зокрема, Марія в червні 1613 року засвідчила в гродському суді Галича, що відвезла до «склепів» Підгаєцького замку своє майно та замкнула їх на колодки, які застала розбитими[11].
Після повернення з полону 1618 р. С. Потоцький узяв в облягу Підгайці. Для погашення вартості пропалого скарбу від З. Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20 тисяч злотих.
Одруження короля Владислава IV Вази
Разом з сестрою Анною їздила до Відня зустрічати, супроводжувати в дорозі до Польщі Цецилію Ренату — доньку імператора Священної Римської імперії Фердинанда II, заручену з королем Польщі Владиславом IV Вазою[12].
Фундації
Разом з чоловіком надавала кошти:
-
на розбудову міста Золотому Потоці, зведення Золотопотіцького замку
-
для перебудови на магнатські резиденції замків у Бучачі, Чорткові, де брала участь у розбудові міст
-
надавала щедрі фундації Скиту Манявському, Жизномирському монастирю неподалік Бучача
-
разом з чоловіком була фундаторкою будівництва церкви Святого Миколая у Бучачі, якій вона надала ікону Богородиці, що мала б перебувати там донині(на фото шлюбний герб Марії Могилянки та Миколи Потоцького в ц. св. Миколая)
-
на будівництво церкви Превсятої Трійці (не збереглась, розібрана близько 1808 р. дідичем Медведівців Станіславом Пєньчиковським) та монастиря василіян (православних), передмістя Бучача Нагірянка; 1612 р.
-
у Кам’янці на Поділлі передала свій будинок ченцям домініканцям для облаштування ними кляштору.
-
у надвечір’я Святого Валентина 1643 року у львівському замку[13] зробила фундуш розміром 2000 злотих під 8 % річних для фарного костелу в Бучачі (настоятель храму — ксьондз Броновскі)
Шлюби, діти
Донька Катерина Радзивіл
-
У шлюбі зі Стефаном Потоцьким (1606 р.) народились:
-
Катерина (бл.1616 — 1642) — дружина (з 1638 р.) Януша Радзивілла, відома своєю вродою
-
Анна (пом. 1695) — після 1640 тричі виходила заміж: за брацлавського воєводу Домініка Александера Казановського литовського підскарбія Богуслава Слушку, київського воєводу Міхала Єжи Станіславського
-
Петро (до 1629 — 1648) — староста снятинський
-
Павел (пом. 1674/1675) — каштелян кам’янецький, історик
-
Ян (між1616 і 1618 — IV/V 1675/1676) — воєвода брацлавський
-
Софія (1618 — ?) — черниця
-
- Домінік
Після смерті С. Потоцького вийшла вдруге заміж за маршалка Коронного трибуналу Миколая Фірлея (1588—1635), стала його другою дружиною
Владислав Лозинський вказував, що вона вийшла заміж і втретє — за князя Костянтина Вишневецького.
Дописувачі Вікіпедії, “Марія Могилянка” Українська Вікіпедія, https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F:%D0%AF%D0%BA_D1%86%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8E (переглянуто 21 січня, 2021).
Таємниці підземелля Бучацького замку.
Є легенда, за якою при зведенні Бучацької твердині було побудовано безліч підземних ходів, що вели до інших навколишніх замків та башт міста. Один з них настільки великий, що в ньому могла вільно проїхати карета. От така золота карета із величезним скарбом Марії Могилянки, за переказами десь і пропала в цьому ході. Підтвердження, як і спростування цієї легенди немає.