”Ой смереко, Розкажи мені, смереко,Чом ростеш ти так далеко, Чарівна моя смереко?..”Пісню ”Ой смереко” Любомир Яким я написав ще 1969 року, хоч її й досі приписують народові Як правило, з піснями відбуваються видозміни через колективну творчість у географічному розвої. В кожному селі одна й та ж пісня співається по–своєму. Щось Читати далі
Я сам родом з Теребовлі, невеличкого містечка, якому дуже-дуже багато років. Колишній уже районний центр, який межує з Буцацьким, також, на жаль, уже колишнім райцентром. Дуже добре пам’ятаю старовинний Бучач, де неодноразово виступав, багато разів проїжджав через це прекрасне, красиве, історичне місто. У свій час робив це частіше, коли ще Читати далі
Із усіх критиків найбільш великий, найгеніальніший, найбільш непогрішимий — час”. Саме він підтвердив, що недаремно прості люди дали йому ще за життя ймення “народного генерала”. Як не дивно, народ полюбив його за те, що пропрацювавши в міліції і сягнувши найвищих висот, Роман Олександрович Подсаднюк міліціонером (в розумінні радянського чиновника, якого Читати далі
«А верба над грай–водою — Наша пісня, наша доля. Хай завжди мене верба Та й додому поверта…» Для тих, хто пам’ятає, як українську вербу оспівували на початку 1970-их. Повсюдно і без акценту. Юрій Рибчинський: “Не раз траплялися випадки, коли зверхність росіян зашкалювала, вони казали, що не розуміють нашої мови. Це Читати далі
Надзвичайно важко нині бути молодим, важче, ніж у всі попередні роки, хоча це ніколи не було настільки легко, як властиво думати: так, нелегко знайти зміст життя та віру і твердо боротися за них весь свій вік. Кажуть, непростий нині час. Непростий для того, хто внутрішньо схибив. А коли в людині Читати далі
«П’ятилітній написав я свої перші вірші. Від туги за батьком. Сталося так: мій батько поїхав кудись у справах, я тужив за ним і склав вірші. Відтоді склав я чимало віршів, та від них не лишилось нічого. Батьківська оселя, де лишив я цілу кімнату рукописів, згоріла за першої війни, й з Читати далі