Нещодавно в с.Воля на горі Лисий в урочищі Погар було знайдено документи українського січового стрільця, що брав участь в бою 17-18 жовтня 1914р. в час Першої Світової війни. Опис цього бою є і вже був публікований в цій групі.
Документи вдалось розшифрувати та прочитати. Вони належали стрільцеві Ласовському Володимиру, який народився 18 жовтня 1877р. в с.Бариш, Бучацького р-ну, Тернопільської області.
Документи знаходились в так званій ладанці. Це металічна латунна розкладна маленька книжечка, яка носилась на шиї в солдата і в якій зберігались на папері особисті дані вояка.
Поруч з документами було знайдено маленький ножик та стріляну гільзу від Верндля. Верндль – це старого типу однозарядний карабін якими в 1914 році озброїли Січових Стрільців.
Через добрих людей було знайдено інформацію, що стрілець В.Ласовський не загинув в цьому бою бо в 1915р. він організував військовий ансамбль. Подальша доля його не відома. Відомо, що в сусідньому селі Сороки народився в 1907р. інший Володимир Ласовський – видатний художник. Можливо вони родичі.
В даний час документи передано спеціалістам з реставрації та консервації таких документів. Продовжується пошук родини січового стрільця В.Ласовського.
Стаття 29.10.1916р. де згадується В.Ласовський як засновник стрілецького музичного ансамблю гри на мандолінах.
Українські Сїчові Стрільцї від початку свого істнування мають свої добре зорґанїзовані хори, свою дуту та смичкову оркестру, що грає чужі та власні стрілецькі композиції. Нepaз виступали вони й публично на вечірках і на концертах і перед чужинцями (в Мукачеві 1915 р.) й пeред своїми дали доказ, що є майстрами на сїм полї. У червнї с. р. збагатили ся вони ще о один музичний “кружок” — кружок тамбуристів (мандолїнїстів). У його склад входять від початку товариші, що вже веред війною вміли грати на мандолїнах, ґітарі і т. п., а які тепер перебувають у Сїчовім Коші на відпочинку. Число членів кружка доходило до пятнадцять.
Понуку заснувати такий кружок дав т. Володимир Ласовський, що був його головним орґанїзатором. Дня 11 червня с. р. скликав він знайомих товаришів-інтелїґентів, що “вміють перебирати пальцями” на засїданнє, зреферував справу засновання кружка, представив духові користи, які будуть мати з того товариші, й закликав усїх присутних, щоб згодили ся належати до сього кружка. Нa тім засїданню були отсї тт. : підхор. Л. Гринїшак, дес. А. Баландюк, дес. І. Мойсей, дес. Р. Шавала, дес. М. Луцький, вістун Калина, стр. Люб. Попель, стр. Пл. Ранчаковський, стр. І. Петрина, стр. Якимович, стр. Радиш, стр. Кирилович і стр. Бобнюк. Вона неї вписали ся до кружка, уложили свого роду “статут” і ухвалили назву кружка (на внесеннє т. А. Баландюка) “Кружок тамбуристів У. С. С.” Слїдом за тим вибрали також видїл кружка. Головою вибрано т. П. Ранчаковського, який яко вправлений вже перед війною діріґент обняв батуту тамбуристів. Касієром і писарем настановлено т. В. Ласовського, який попри те, що зорґанїзував кружок враз з т. Баландюком, Щавалою й ще кількома, поклав найбільше заходів коло його розвитку. Господарем, себто опікуном над інструментами, вибрано згаданого вже т. Романа Шавалу. Він, будучи знаменитим різьбарем і майстром, зробив сам великий бас і кілька інструментів для “кружка”. В міру потреби направляв також старі інструменти. При своїм заснованню мав “кружок” заледви дві мандолїни до розпорядимости. Та завдяки второпности й енерґії видїлу вдало ся роздобути в доволї короткім часї коло тринадцять інструментів. Кілька зробив сам т. Шавала, а решту куплено. На сю цїль затягнено довг, який спланує “кружок” кождої декади (10 днїв).
Товариші роздїлили між собою гру ось так:
І мандолїну мають: тт. Бобюк і Якимович; ІІ манд. мають: тт. Калина і Ласовський; ІІІ мандоліну: тт. Мойсей і Попель. І бобаро має т. Петрина, II бобаро має т. Шавала. “Бісорнїцу” (сербський інстр.) має т. Радиш. Чельо має т. Баландюк: контрабас — т. Гринїшак, гітару — т. Кирилович, бердо — т. Луцький.
Вибір нот до гри має “кружок тамбуристів” доволї ріжнородний. Побіч мельодій чужих авторів грають тамбуристи народнї мельодії й питомо-стрілецькі композиції, акторами яких є тт. Ранчаковський і А. Баландюк. — Гарними лїтнїми вечерами збирав ся “кружок” у одного з “видїлових” та уладжував гарні вечірки або й серенади. Найчастїйше бувало се в часї побуту С. Коша в Потоцї коло Рогатина та в Розвадові. Головний склад слухачів становили селяне, що просто захоплювали ся грою, a при тужних народнїх чи стрілецьких мельодіях покотила ся неодна сльоза з синїх дївочих очей.
Тепер приготовляють ся товариші-тамбуристи до супроводу стрілецькому хорови на Різдво. Хотять прикрасити товаришам таке дороге, бо традиційне для молодих борцїв свято.
Ось так видобули ми на денне світло ще один доказ, що наші У. С. С. побіч добрих оборонцїв поневоленої матери України — є також любителями штуки.
[Вістник Союза визволення України] 29.10.1916
Lieber aufrecht stehen als links liegen!
