Напевно в кожному селі на західній Україні є свідки переселення з території Польщі в Україну. Багато з цих людей уже відійшли в вічність, навіть в нашому селищі. Залишились ті, кому на той час було 3-5 років..
“Вирвані з коренем. Кинуті під голе небо” – так говорить талановита письменниця із Бучача, авторка книги “Мій дідусь був польським переселенцем” Тетяна Іваніцька.
Презентація даної книги відбулася в бібліотеці в неділю.
Книга Тетяни Іваницької “Мій дідусь був польським переселенцем” – твір, написаний на основі реальних подій, це оповідь про депортацію сім’ї Копалецьких під час примусового виселення українців з Польщі в 1944-1946 роках, що передувало операції “Вісла” та одночасно розповідь про пошуки забутого родинного села Кописно під Перемишлем, звідки був виселений з іншими родичами Іван Копилецький, дідусь авторки. Книга містить у собі численні зворушливі спогади переселенців. Тетяна з рідними здійснила мандрівку до витоків, до земель своїх предків – село Кописно в Польщі. Враження від поїздки, зустріч із тамтешніми людьми, опис церкви, що залишилася в Кописно, капличка, шматок корозійної бляхи по якій відшукали місце знаходження будинку, старий колодязь – це все така зворушлива. гірка, щемлива розповідь.. з любов’ю і болем. Як сповідь..
Серед присутніх на презентації книги Тетяни Іваніцької були люди із Золотого Потоку, які є безпосередніми свідками польсько-українського переселення. З слізьми та клубком, що давить у горлі вони згадували тодішні події.. Те, що запам’яталось.. В де кого, зберігаються навіть речі з якими приїхали та поселились в Золотому Потоці – дерев’яна валіза із кованими елементами, вишиті сорочки..
На даний час в нашому селищі та громаді теж проживають переселенці. Це люди, які покинули свої домівки внаслідок війни та активних бойових дій в окремих українських містах. Різні люди.. Різні долі.. Важко уявити, коли окупанти підірвали Каховську ГЕС, людям за лічені хвилини потрібно зібрати все необхідне, все своє життя і податися в невідомість, як в далекому 1946-му..
Велику трагедію потрібно відчути і зрозуміти. @Тетяна Іваніцька зуміла це і відтворила трагедію польсько-українського переселення у художньому слові. Щиро дякуємо авторці за цікаву презентацію книжки та за подаровані бібліотеці книжки. Успіхів вам, Таню, натхнення і чекаємо від вас нових творів!
Про Тетяна Іваніцька та “історія на перетині минувшини і сьогодення, із маршрутами на мус «звідти» і з охотою «туди» та спільним знаменником — не відболіло. ( Юрій Вітяк)
