Село Підзамочок знаходиться у самому центрі Бучацького району, над річкою Стрипою.
Приїхали ми сюди, щоб подивитися на замок. Треба сказати, що на Тернопіллі тільки замків не менше трьох десятків. Кажуть, що аж 32… Але це так кажуть тому, що це замки, що включені до маршрутів і демонструються туристам. Вам, по секрету, відкрию таємницю ─ тут їх ніяк не менше сотні.
Не усі, зрозуміло, вони однаково добре збереглися, але подивитися і помилуватися є чим.
Над брамою Підзамочківського замку (якась тавтологія виходить) зберігся напис – Sustine et abstine. Не сильний в латині, але схоже вона закликає до терпіння і стриманості. Таке ніколи не було і не могло стати моїм девізом, і прийняти це, мабуть, зможу тільки з роками…)
Поруч з замком росте великий яблуневий сад. Мабуть тут раніше стояли приватні оселі і жили люди. Простояв замок недовго, може років сто, не більше. А може й п’ятдесят. Зруйнували його ще триста років тому частини турецько-татарського війська під проводом Ібраґіма Шайтана і з тих пір не відновлювали, частково використовуючи під житло. У замку працювала папірня, а стіни розбирали і продавали на будматеріали.
Потім в замку часто, до пандемії, знімали фільми і проводили фестивалі.
У променях сонця, що заходить замок, здається, починає сам випромінювати щось. Щось непогане, корисне)
Тому мабуть для грудня і трава виглядає занадто зеленою. Непогана зима в цьому році у Підзамочку.
Але сонце сідало і треба було їхати далі.
