Сльози, історія та яблуневі сади: чим вразила Бучаччина під час літературного туру Андрія Чобота

Днями на Тернопільщині відбулася серія емоційних літературних зустрічей за участю письменника Андрія Чобота та головного героя його книги Миколи В’юка. Тур охопив місто Бучач та сусідню Трибухівську громаду, залишивши по собі глибокі враження як у читачів, так і в самих авторів.

У Бучацькій міській бібліотеці презентація зібрала справжній аншлаг: організаторам навіть довелося віддавати власні крісла гостям, яких прийшло чимало. За словами авторів, публіка різного віку активно цікавилася виданням, ставила безліч запитань головному герою та тепло згадувала творчість батька письменника — Дмитра Чобота. Окремою окрасою заходу стала щира гостинність команди бібліотекарів на чолі з директоркою Лесею Машталір, які влаштували для гостей по-справжньому домашній прийом.

Після літературної частини культурно-ознайомчу місію перейняла директорка Бучацького краєзнавчого музею Лариса Легка. Під час екскурсії містом, що славиться спадщиною видатного скульптора Іоанна Георга Пінзеля, гості обговорили трагічні сторінки місцевої історії. Розглядаючи Бучацьку ратушу, екскурсоводка розповіла, як зникли унікальні фігури атлантів, що підпирали балкони. З’ясувалося, що під час Першої світової війни російські солдати заради розваги розстрілювали ці скульптури з рушниць, що стало черговим історичним свідченням вандалізму окупантів.

Наступним пунктом візиту стали Трибухівці. Село приємно здивувало гостей розвиненою інфраструктурою: охайною школою, сучасним стадіоном, закладеним фундаментом під майбутній басейн та розкішним будинком культури, де й проходила зустріч. Місцева публіка сприйняла презентацію надзвичайно емоційно. Розповідь про героїчний подвиг Миколи В’юка викликала щирі сльози та безліч слів вдячності від присутніх.

На завершення поїздки, за порадою директорки трибухівської бібліотеки Мар’яни Беги, гості відвідали місцеве аграрне диво — величезне фермерське господарство підприємця Петра Гадза. 

Те, що ми побачили, справді вражало: неосяжний яблуневий сад, який сягав за горизонт, а посеред зеленого моря дерев розмістився велетенський завод із перероблення яблук та різноманітних фруктів. Згодом ми дізналися, що на підприємстві й у саду цілий рік працює близько тисячі людей — зазначив Андрій Чобіт

Джерело